Субота, 22.07.17, 15:50 | Вітаю Вас Гість | RSS

Головна блоґів » 2017 » Березень » 17 » Богдан Барбіл

15 березня має стати Днем українсько-угорського історичного примирення та єднання

15 березня має стати Днем українсько-угорського історичного примирення та єднання

З-поміж сусідів України, зрозуміло, найбільше історичних каменів спотикання маємо з Польщею. У відносинах з Угорщиною начебто є тільки маленькі камінці. Цей невеликий гордіїв вузол могло би розв’язати саме 15 березня. Голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль уперше видав розпорядження про вихідний цього дня на Закарпатті. З нагоди святкування 78-ї річниці Карпатської України. Про 169-і роковини Угорської революції в документі ні слова. А 15 березня – це загальнодержавне національне свято в Угорщині, яке відзначають і 150 тисяч угорців Закарпаття.

Так Бог дав і доля склалася, що Закарпаття понад вісім століть перебувало в складі Угорщини. За цей довжелезний період у краї не було жодного конфлікту на міжнаціональній основі. Правителі в Будапешті змінювалися, більшість населення краю, яку становили русини-українці, завжди ладила з меншістю – угорцями. І так воно є донині. Правда, досі є один день у році, який роз’єднує  закарпатських українців та угорців – 15 березня...

Саме 15-го березня 1848 р. почалася Угорська революція, а 15 березня 1939-го в закарпатському місті Хусті була проголошена незалежна держава – Карпатська Україна. І під час Угорської революції, і в дні Карпатської України люд боровся за свободу, незалежність, рівність. В обох випадках народні виступи закінчилися поразкою. Тому 15 березня мало би стати в Закарпатті днем єднання, примирення. Українці та угорці, дотримуючись історичної хронології, разом би мали збиратися спочатку біля пам'ятників на честь Угорської революції, після цього – коло монументів творцям Карпатської України. Наразі ж угорці осібно вшановують Лайоша Кошута, Шандора Петефі,  українці окремо возвеличують Авґустина Волошина, Юліана Ревая, Михайла Колодзінського, карпатських січових стрільців. При спогляданні цього незбагненного нонсенсу спливає на думку написана в 1967-ому відома радянська пісня «Есть у революции начало, нет у революции конца», під яку через рік, 1968-го, червонозоряна армада країн – членів Варшавського договору на чолі з СРСР знищила «Празьку весну».

На вшанування подій Угорської революції приходять переважно закарпатські угорці. А по цілій Україні про цю подію взагалі майже не відають.

Ужгород. Площа Шандора Петефі. На честь найбільшого угорського поета, співця Угорської революції 1999-го у сквері відкрито пам'ятник митцю. У цьому місці, де за життя Петефі був гомінкий базар, був сам поет. Усього два дні він перебував у готелі «Фекете шош»» (Чорний орел»). Написав про Ужгород, що місто брудне і нагадує п'яницю, котрий виліз з калюжі й, плентаючись, чалапає додому.

У цьому парку довго стояв монумент Шандору Петефі. А поряд був пам'ятний знак на честь Лайоша Кошута – прем’єр-міністра і верховного правителя Угорщини в період Угорської революції, почесного громадянина Ужгорода (про це сповіщає меморіальна дошка на розміщеній біля скверу угорськомовній школі). Знак установили прижиттєвий, ще 1849-го.

Коли за Сен-Жерменським договором 1919-го на зміну угорській владі в 20–30 роках Закарпаття ввійшло до складу Чехословаччини, пам'ятник Петефі і знак Кошуту зруйнували.Замість них возвели погруддя першому чехословацькому президенту Томашу Масарику.

За СРСР Масарика замінили на бюст Сталіна. А вже в часи незалежної України на прохання угорської громади на тому місці, що й колись, знову постав пам'ятник Шандору Петефі. Як дарунок Угорщини, його відкрили перші президенти країн-сусідів – Леонід Кравчук і Арпад Гьонц.

Як розповідає Юрій Дупка, голова Товариства угорської інтелігенції Закарпаття, попервах угорські активісти почали, було, 15 березня ходити й до пам'ятних місць, пов'язаних з Карпатською Україною. Оскільки не було таких же дій у відповідь з боку керівників, рядових членів проукраїнських організацій, то колективні походи припинилися.

unnamed (11)

Буржуазна революція, що спалахнула у Франції наприкінці лютого 1848-го, швидко охопила майже всі країни Європи. Запалала вона і на обширних землях багатонаціональної Австрійської імперії Габсбургів. Найбільші виступи сталися у Відні, Пешті, Празі, Львові. 15 березня в Пешті перед багатотисячним натовпом діячі «Молодої Угорщини» оголосили «12 пунктів» – програму-мінімум Угорської революції. Демонстранти з великим натхненням зустріли слова з «Національної пісні» Шандора Петефі: «Поклянемося назавжди ніколи не бути рабами, ніколи». Угорська революція відразу проголосила закон сейму про скасування кріпосного права та панщини. Угорський парламент проголосив повну незалежність Угорщини від Австрії.

На Закарпатті палко вітали революцію, захищали її зі зброєю. Запал закарпатських русинів-українців значно згас, коли вони так і не дочекалися обіцяного Будапештом відкриття шкіл з викладанням рідною мовою. Також була відкинута вимога русинів, словаків, хорватів про те, що в Угорщині не повинно бути панівної угорської нації, а лише всі рівноправні. Тому лідери закарпатських русинів Адольф Добрянський та Олександр Духнович добивалися об'єднання Закарпаття з Галичиною з метою єдиного цілісного державного утворення.

Мітинг-реквієм на площі Шандора Петефі в Ужгороді проходить за європейськими мірками. Справа-зліва від монумента Ш.Петефі – державні прапори України та Угорщини. Звучать гімни двох країн, промовців представляють угорською та українською. Подію постійно відвідує міський голова Ужгорода. Перші керівники Закарпаття тут чомусь не з’являються. Усі промовці максимально толерантні в оцінках минулого, сучасного. Скажімо, можна здійняти істерію навколо уродженця Полтави генерал-фельдмаршала Івана Паскевича, котрий командував 100-тисячним військом  царської Росії. Але ніхто цього не робить. Так, своїми військовими силами Австрія не могла ніяк приборкати революціонерів, тому австрійський цісар Франц Йосиф І, який тільки-но перебрав владу на себе і, до речі, правив аж до 1916-го, попросив царя Миколу ІІ врятувати його імперію, і саме експедиційний корпус Паскевича потопив у крові Угорську революцію. Сталося це в серпні 1849-го у битві біля фортеці Віллагош. Шандор Петефі був захоплений у бою й буцімто вивезений до Росії. Досі не знайдено його останків. Революція зазнала поразки. Угорщина, від якої були відокремлені Трансільванія, Хорватія, Славонія та Воєводина, перетворилася на звичайну австрійську провінцію.

unnamed (12)

Присутні на святі в Ужгороді декламують вірші Петефі. Вони віддають належне тим, хто ціною свого життя наближав Угорщину й усю Європу до життя за законами свободи, демократії. Висловлюють твердий намір докласти зусиль 150-тисячної угорської громади Закарпаття до того, аби Україна найближчим часом влилася до об'єднаної європейської спільноти. Угорці Закарпаття нині мають свого представника у Верховній Раді України. Напередодні президентських виборів Петро Порошенко уклав з КМКС – Товариством угорської культури Закарпаття – угоду про співпрацю. Угорці підтримали його й чекають від Президента, парламенту конкретних кроків для поліпшення культурно-освітнього, духовного життя національних меншин, – каже під час свого виступу голова Товариства угорської культури (КМКС), народний депутат України Василь Брензович. Він тримає в руці збірник, у якому вірші Шандора Петефі – українською, а поезія Тараса Шевченка – угорською мовами.

Хоча Т.Шевченко закликає «Обніміться ж, брати мої…», угорці та українці Закарпаття 15 березня цього, хоч як прикро, ще не роблять. В Угорщині про Карпатську Україну не згадують ні злим, ні тихим словом. Ніби цієї події взагалі не було в історії.

15 березня. Меморіальний комплекс «Красне поле» біля міста Хуста. На торжества з нагоди  річниці Карпатської України збираються тисячі закарпатців. Серед них – перші керівники Закарпатської облдержадміністрації та обласної ради. Суціль державні прапори України. Промовці теж максимально делікатні в оцінці минулого. Правда, з уст деяких закарпатських радикальних політиків інколи звучить, що буцімто сучасна Угорщина відповідальна за знищену Карпатську Україну. Хоч усі розуміють: тоді, перед Другою світовою, долю Європи вершили Сталін із Гітлером, які тасували землі, як колоду карт. А ще – лідери Англії, Франції, котрі з першими двома тиранами під час Мюнхенської змови поділили Чехословаччину. Закарпаття, за цим поділом забрали, від ЧСР і знову віддали Угорщині. Твердження багатьох істориків про те, що якби не окупація Угорщиною, то існувала б незалежна держава Карпатська Україна, виглядають примарними.

15.03.1939-го гітлерівські війська зайняли території Чехії та Моравії. За день до цього Словаччина  визнала себе незалежною державою в союзі з Німеччиною. Чехословацька республіка остаточно припинила існування. Більша частина Закарпаття, з містами Ужгородом, Мукачевом, уже була під контролем угорського війська. На невеликих теренах краю з центром у місті Хусті ще функціонувала проукраїнська влада, яку захищали підрозділи «Карпатської Січі». Вона навіть зуміла провести вибори. Обрані до Сойму-парламента посли-депутати 14 березня 1939-го вирішили перше засідання провести 15 березня. Воно проходило під гуркіт канонади наступаючої 40-тисячної регулярної угорської армії. І стало останнім. Присутні в залі знали про свою приреченість, але однаково проголосили створення незалежної держави на ймення Карпатська Україна. Її президентом обрали доктора Авґустина Волошина, державною мовою стала українська, прапором – синьо-жовтий стяг, гімном – «Ще не вмерла Україна».

Дотепер точно невідомо, скільки січових стрільців було знищено, запроторено до тюрем. Сотні, тисячі. Карпатська Україна стала продовженням державотворчих потуг УНР, ЗУНР, у її творенні, захисті брали участь, крім закарпатців, багато добровольців з Галичини, а також ті, хто після поразки визвольних змагань 1918–19 рр. завдяки підтримці Томаша Масарика знайшли тимчасовий прихисток не чеській землі.

Той кількаденний опір, який учинили карпатські січовики озброєній танками, авіацією, артилерією, у стократ переважаючій угорській армії, на думку українських істориків, треба вважати початком Другої світової війни. Це – перший збройний опір, який стрів на своєму шляху німецько-угорський фашизм. Одні науковці твердять про існування незалежної Карпатської України протягом доби, інші – що діяла вона неповні півроку. Точка зору Миколи Вегеша, професора Ужгородського національного університету: «Карпатська Україна фактично, ми вважаємо, діяла з жовтня 38-го до середини березня 39-го року. Це буквально якихось п'ять місяців. І за ці п'ять місяців удалося сформувати два автономні уряди, провести вибори, створити зародок збройних сил, паралельно з цим вести соціально-економічний розвиток. Таке складалося враження, що тоді за п'ять місяців люди мали зробити те, що робиться в мирних умовах у цивілізованій державі за 20 років».

unnamed (10)

Президент Карпатської України Авґустин Волошин, визначний учений, журналіст, письменник, громадсько-політичний, церковно-релігійний діяч. Після поразки КУ А.Волошин і частина уряду на чолі з прем’єром Ю.Реваєм виїхали через Румунію в еміграцію. Згодом Волошин опинився у Празі, де почав викладати в Українському Вільному університеті. Коли Прагу зайняли радянські війська, 71-річного Волошина арештували, доправили до Москви, де знищили в Бутирській тюрмі. У радянські часи Авґустина Волошина змальовували як зрадника, ренегата, українського буржуазного націоналіста.

В Ужгороді діє музей Авґустина Волошина, на березі Ужа йому встановили бронзовий монумент. На Красному полі під Хустом відкрили меморіальний комплекс. У 2002-му за указом Леоніда Кучми Президента Карпатської України Авґустина Волошина посмертно вдостоєно звання «Герой України». Віктор Ющенко став поки єдиним президентом України, який узяв участь у святкуваннях на Красному полі. У своєму виступі обіцяв допомогу у відкритті меморіального музею Авґустина Волошина в селі Келечині, де той народився. Але далі слів справа не пішла.

За правління Віктора Януковича тема Карпатської України стала майже табу. Псевдопатріоти вимагали від нього, аби слідом за Бандерою й Шухевичем позбавив геройського звання Волошина, бо той був громадянином Чехословаччини.

Пам’ятник Волошину

На думку екс-декана історичного факультету Ужгородського університету Володимира Фенича, проєвропеєць Президент Петро Порошенко разом із державним керівництвом Угорщини зуміють ліквідувати ці «білі плями» українсько-угорських взаємин. Попервах їх слід пропустити через горнило серйозних досліджень, дискусій істориків. Регулярно діє міжурядова українсько-угорська комісія з дотримання прав національних меншин. Вона би теж мала стати майданчиком для пошуку історичної правди. Доцент Володимир Фенич каже: «Те, що відбулося у  1848–49-му, у 1939-му, є спільною трагедією для України і Угорщини, – поза всяким сумнівом. При бажанні угорці би могли постійно випоминати українцям їхню участь у знищенні Угорських революцій 1848–49, 1956-го. А українці – дорікати угорцям за те, що ті під час окупації Карпатської України, у роки Другої світової проливали кров у багатьох наших містах і селах… Але ж усе це сталося в минулому, й ці злощасні, криваві дії на рахунку тоталітарних режимів, правителів. Цю історичну археологію треба віддати історикам, вона не повинна роз’єднувати. Треба шукати й спиратися на те, що об'єднує народи країн-сусідів.    

Мітинги біля пам'ятника Шандору Петефі в Ужгороді й коло пам'ятного хреста січовим стрільцям у Хусті закінчуються піснями людей. Угорці співають мелодії на слова Петефі. Українці наспівують мелодій січових стрільців. Над Тисою лине пісня-гімн української Революції Гідності «Пливе кача», яку теж залюбки співали в 1939-ому оборонці Карпатської України.

Дуже віриться, що 15 березня 2018-го, коли буде 180-річний ювілей Угорської революції, і 15.03.2019, у день 80-річчя Карпатської України, на Закарпатті зустрінуться президенти України та Угорщини та біля монументів героям двох революцій символічно потиснуть один одному руки, і надалі цей день величатимуть Днем історичного українсько-угорського примирення.

Богдан Барбіл, журналіст,
фото автора


Думки, висловлені в розділі «Блоґи», передають погляди самих авторів і не конче відбивають позицію редакції Медіацентру УжНУ

Поділитися через:
Система Orphus Помітили помилку? Виділіть її й натисніть Ctrl+Enter!

АвторБогдан Барбіл | Переглядів – 478 | Рейтинг: 2.2/8
Усього коментарів0
avatar

Ми у Facebook

Календар публікацій

«  Березень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031