Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Першокурсники-україністи влаштували на філфаку Андріївські вечорниці

Охочих поспостерігати за ворожіннями та юнацькими обрядовими забавами зібралося багато

0 239

13 грудня на філологічному факультеті панував святковий настрій – весь перший курс українського відділення зібрався на Андріївські вечорниці.


Охочих поспостерігати за ворожіннями та юнацькими обрядовими забавами зібралося багато – на всіх навіть крісел не вистачило. Але глядачі не були розчаровані, оскільки програма, запропонована першокурсниками, виявилася насправді цікавою.

Розпочали дійство дівчата, які ворожили на свого судженого: заглядали у дзеркала й промовляли примівки; виливали віск у тарілки з водою й прагнули роздивитися, на що подібна фігурка у воді; рахували стовпчики на імпровізованому паркані, а дівчина-ангел тлумачила сутність їх вибору; кидали чоботи, щоб знати, з якого боку милий з’явиться. Оскільки не було снігу, то найпоширеніше ворожіння, котре супроводжується примівкою «Андрію, Андрію, конопельки сію, спідницею волочу, дуже заміж хочу. Дай, Доле, знати, з ким життя буду мати», – по-справжньому виконати не вдалося. Для цього слід було насипати зерна у сніг, навмання трохи зачерпнути з коноплями чи просом долонею, а як розтане, порахувати зерна. Якщо парна кількість – бути в парі цього року, якщо непарна – тоді ще не час. Тому на філфаку сніг замінила вода, і ворожили дівчата, дивлячись на крапельки воску.

Друга частина дійства відбувалася вже з участю хлопців, у яких переодяглися дівчата (бо, на жаль, на першому курсі хлопців нема). «Юнаки» забігли на вечорниці з гарбузом, усередині якого горіла свічка, лякаючи у такий спосіб дівчат. Дівоча й «парубоча» громади змагалися в дотепності, кепкували одні над одними, дівчата вимінювали у «хлопців» свої чоботи на горіхи, а потім змушували їх виконувати всілякі кумедні завдання – кусати із заплющеними очима яблука, начинені мукою, здувати гривні з тарілки, наповненої борошном… А тоді «хлопці» у процесі гри мали здобути калиту (обрядовий хліб). Один із них був паном Калитинським (він тримав калиту, підв’язану червоною ниткою до палиці), а інші по черзі були паном Коцюбинським, стрибаючи на «коцюбі», намагалися вкусити калиту. Останньому вдалося це зробити, і дівчата подарували йому вінок із колосків – як символ майбутнього урожаю, з якого має бути спечена наступна калита.

Як зауважила організатор заходу Оксана Тиховська: «У міфології українців калита символізувала сонце, яке до 22 грудня ставало все слабшим і вичерпувало минаючий річний цикл, тому наприкінці вечорниць цей обрядовий хліб ламали, ділили між усіма присутніми юнаками й дівчатами, що метафорично означало їх об’єднання на межі календарно-часового переходу й згуртовувало молодь. Тому Андріївські вечорниці на філологічному теж завершилися ламанням калити під супровід пісні «Їхав молодець хоробрий стрілець» у виконанні студентки другого курсу Нелі Юртин.

Свято Андрія колись було одним із найочікуваніших, особливо для молоді. Адже цього дня, згідно з народними віруваннями, доля трішечки підіймала пелену таємничості, й найбільш допитливі дівчата могли дізнатися щось про майбутнього чоловіка: його ім’я, професію, вдачу. Хлопці виявляли свою симпатію до певної дівчини, викрадаючи хвіртку з її подвір’я або ж залицяючись під час вечорниць.

Оксана Тиховська зі студентами

Всі обряди, які виконувалися цього дня, увиразнювали етнопсихологію українців, їхні вірування й культурні цінності. Тож, оскільки для студента-філолога характерною є любов до народних традицій, Андріївські вечорниці були відтворені в УжНУ натхненно, щиро та яскраво».

За інформацією організаторки заходу, доцента кафедри
української літератури Оксани Тиховської,
фото Терези Богуняк та Оксани Тиховської,
відео Роберта Паппа

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.