Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Багато читати, аналізувати й писати закликали молодь відділення журналістики тренери з Ужгорода та Німеччини

Медійники УжНУ стартували з проектом «Сприяння етнічній толерантності в Закарпатті шляхом запуску мультимедійної платформи»

0 335
Громадська організація «Медіа перспективи», членами якої є викладачі і студенти відділення журналістики, розпочала реалізацію проекту «Сприяння етнічній толерантності в Закарпатті шляхом запуску мультимедійної платформи» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Перші заходи проекту відбулися 13 вересня у форматі тренінгу й майстер-класів, присвячених інформаційним потребам Закарпаття як багатокультурного регіону, журналістським стандартам і сучасним викликам у сфері мас-медіа.
Група викладачів кафедри журналістики УжНУ
Представники викладацького складу кафедри журналістики УжНУ

Проект є річним, впродовж його реалізації передбачено створення онлайн-платформи «MediaVista», організацію тренінгів, семінарів, майстер-класів, круглого столу, об’єднаних проблематикою міжетнічної комунікації, зокрема щодо забезпечення інформаційних потреб представників різних етносів Закарпаття, дотримання етичних норм, підвищення ефективності співпраці громадських організацій та ЗМІ тощо.

Галина Шаповалова
Юрій Бідзіля
Юрій Бідзіля

Перші заходи у рамках проекту відкривала доцент кафедри журналістики Галина Шаповалова, а підсумовував їх – завідувач кафедри, доктор наук із соціальних комунікацій, професор Юрій Бідзіля. Учасниками тренінгу і майстер-класів стали студенти відділення журналістики, викладачі профільної кафедри представники регіональних медіа.

Під час першого тренінгу студентів навчали Тетяна Вашаргелі – заслужена журналістка України, тележурналістка з 30-річним стажем; Клеменс Шолль (Німеччина) – тренер із 15-річним стажем, член Німецької асоціації журналістів, член журналістської мережі «n-ost»; Інго Петц (Німеччина) – журналіст-фрілансер, політичний аналітик і коментатор, автор кількох книжок; вважається одним із головних експертів щодо Білорусі у Німеччині, член правління Німецько-білоруського товариства.

Ми різні, але не чужі

Тетяна Вашаргелі
Тетяна Вашаргелі

На інформаційних потребах Закарпаття як поліетнічного, багатокультурного регіону зосередила увагу під час тренінгу заслужена журналістка України Тетяна Вашаргелі. Досвідчена телемедійниця не з розмов знає про міжетнічні взаємини, адже вона – корінна галичанка, одружена з корінним угорцем, упродовж багатьох років проживає на Закарпатті.

«Я родом з минулого століття, здобувала освіту ще тоді, коли не було свободи слова, коли навчали, що журналістика – ідеологічна професія. Тому я не вірю у свободу слова в країні, де триває війна. Держава має відповідати за інформацію, бо завдяки медіа у нас формується конкретний образ ворога. У СРСР держава дуже відповідально ставилася до інформаційної безпеки. У новинних телевізійних програмах було чітко визначено: не більше 30 % негативу, інше – позитив. Редакції нацменшин на закарпатському обласному телебаченні перекладали мовами спільнот українськомовний контент, важливий з огляду ідеології. Нині держава втратила можливість впливати на ситуацію в інформаційній сфері. Однак представники нацменшин потребують якісних новин з різних типів ЗМІ. Українські новини, можливо, їм не потрібні, але потрібні Україні. Людина більше довіряє тим, хто розмовляє з нею однією мовою, тому так важливо інформувати етноспільноти їхніми мовами», – розповіла Т. Вашаргелі.

Журналістка переконана: не враховувати інтереси етноспільнот, не бути зацікавленими в тому, щоб доносити їм потрібну інформацію, несправедливо. Так само несправедливо ігнорувати внутрішньо переміщених осіб, які теж є носіями інших культур і серед котрих є дуже багато хороших фахівців. Важливо усвідомлювати, що Україна – це не тільки нація, а й різні культури. У контексті цього важливою, на її погляд, є дисципліна «Міжкультурна комунікація», яку опановують студенти відділення журналістики під час навчання.

Учасники тренінгів
Учасники тренінгів

«Потрібно, щоб держава доносила до представників інших культур, національностей інформацію про їхню важливість. А ми з вами маємо толерантно ставитися до людей, які живуть поряд, усвідомлюючи, що ми різні, але не чужі. Ми живемо в одному інформаційному просторі, тому що більше буде інформації, то простіше буде жити», – підсумувала свій тренінг Тетяна Вашаргелі.

Якщо хочемо бути об’єктивними, маємо перебороти передусім власні упередження

Іван Гайванович
Іван Гайванович

Із майстер-класами про журналістські стандарти й мову ворожнечі у медіа до студентів відділення журналістики приїхали німецькі журналісти Інго Петц та Клеменс Шолль. Супроводжував їх і перекладав виступи з англійської мови старший експерт з питань комунікацій «Associatiion 4U» Іван Гайванович.

Інго Петц, який зосередив увагу на історії виникнення журналістських стандартів і їхньому застосуванню в сучасних медіа, є фрілансером відомих німецькомовних газет «Süddeutsche Zeitung», «Frankfurter Allgemeine Zeitung» та «Der Standard». Крім того, як політичний аналітик і коментатор, часто дописує у наукові журнали «Osteuropa» та «Internationale Politik». Є автором книжок «Kiwi Paradise», «Cucko Clocks in Baku», також публікує аналітику і вважається одним із головних експертів щодо Білорусі у Німеччині, організовує різноманітні дискусії з цієї тематики.

Інго Петц
Інго Петц

Інго влаштував для студентів екскурс в історію виникнення журналістських стандартів, ознайомив із внеском у розвиток ЗМІ Джозефа Пулітцера і Вільяма Герста, а також розповів про Волтера Ліппмана, якого вважають розробником журналістських стандартів.

«Якщо хочемо бути об’єктивними, маємо перебороти передусім власні упередження, – вважає Інго Петц. – Чимало людей послуговується Фейсбуком для отримання інформації, але соцмережа має низку алгоритмів, через які її користувач опиняється у своєрідній інформаційній бульбашці. Тільки після перегляду багатьох різних джерел інформації і користувача з’являється певна картинка тої чи тої ситуації. Аудиторія не завжди може ідентифікувати якісну журналістику, що є суттєвою проблемою. Чимало німців, як і українців, вважають традиційні медіа брехунами. Проблема в тому, що політики-популісти використовують такі суспільні настрої з власною метою. Наслідком цього є поляризація суспільства. Це великий виклик і проблема для демократії. Країні потрібні виборці, які визначаються на основі базованих на фактах матеріалах. Веду до того, що ми потребуємо медіаосвіти, аби люди, читаючи стрічку у Фейсбуці, розуміли, що той чи той пост не є журналістикою».

Правду треба повідомляти, хай якою вона є

Другий тренер з Німеччини – Клеменс Шолль – протягом тривалого часу був директором програми «Medien – Mittlerzwischenden Völkern» («Медіа – посередники між народами»). Нині співпрацює з Deutsche Presse-Agentur, є членом Німецької асоціації журналістів, журналістської мережі «n-ost», мета якої – сприяння кращому висвітленню в німецьких медіа подій у країнах Центральної та Східної Європи.

Клеменс Шолль
Клеменс Шолль

Розмову зі студентами відділення журналістики він розпочав із запитання «Що визначає норму в суспільстві?» Клеменс навів приклади досліджень з гендерної проблематики. Особливо зацікавило аудиторію дослідження, під час якого у громадян різних країн запитували, чи повинна у традиційній сім’ї дружина слухатися чоловіка? У Німеччині більшість людей відповіли би «ні», незалежно від інтерпретації питання. В Росії 41 % сказав «так», а в Україні – 46 % відповіли ствердно.

Німецький журналіст зауважив, що в його країні жінки так само недопредставлені в медіа, як і в нашій. На факультетах журналістики в Німеччині теж навчається більшість жінок, але керівні посади в ЗМІ обіймають переважно чоловіки. Він навів приклад зміни гендерного співвідношення у професії. До винайдення друкарської машинки секретарями були переважно чоловіки, і ця робота добре оплачувалася, а після появи пристрою вартість роботи почала знижуватися, тому в професію прийшло багато жінок. 20 років тому журналістика також була добре оплачувана, і в ній працювало чимало чоловіків, а нині вартість роботи зменшується, тому в професії побільшало жінок.

Після обговорення гендерної тематики тренер зосередив увагу на висвітленні інформації, яка загрожує національній безпеці. Одвічна дискусія полягає в тому, чи варто оприлюднювати для населення інформацію про важливі питання військової оборони, чи обмежувати журналіста у свободі в ім’я національної безпеки? В умовах військового конфлікту внутрішня цензура – важливий фактор, але в такій ситуації виникає й інше запитання: як довго маємо чекати з правдою?

Клеменс Шолль навів аргументи на користь того, що не варто замовчувати інформацію і пояснювати це піклуванням про національну безпеку, оскільки ворог не дурний, і шпигуни дізнаються про важливі події завчасно. Тому національною безпекою не можна прикриватися – варто повідомляти правду, хай якою вона є. Замовчування ж певних подій має результатом втрату довіри до медіа.

Представники кафедри журналістики та закордонні лектори
Представники кафедри журналістики та закордонні лектори

Наприкінці тренінгу студенти цікавилися в німецьких медійників початком їхньої журналістської діяльності, курйозними ситуаціями на роботі в редакціях, напрацюванням власного стилю. Клеменс Шолль відзначив, що важливим етапом його журналістського зростання було дворічне стажування у редакції газети, спостереження за роботою інших журналістів, і порадив студентам також використовувати такі можливості. Інго Петц зізнався, що розпочинав свою діяльність як літературний журналіст, завжди тяжів до великих за обсягом статей й аналізував роботу інших медійників. Тож порадив студентам багато читати, писати й намагатися оволодіти методикою аналізу тексту. Самого лише натхнення в журналістиці замало, оскільки вміння писати – це талант і водночас робота.

Завершили заходи спільним фото – на згадку про тренінг і майстер-класи в рамках проекту «Сприяння етнічній толерантності в Закарпатті шляхом запуску мультимедійної платформи».

Проект здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

This project was supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassyin Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Наталія Толочко,
фото Вікторії Кенідри

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.