Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Побачили світ іронічно-доброзичливі бувальщини з університетського життя

У «Червоній лінії» професора Романа Офіцинського стилізовані, поєднані й осмислені у чотирьох десятках оповідках сотні бувальщин

0 777

Офіцинський Р. Червона лінія: Університетські бувальщини. Ужгород: TIMPANI, 2018. 120 с.

Про підготовку нової книжки прози Романа Офіцинського було відомо у літературних колах понад рік. Автор її появу проанонсував на торішній акції «Письменник за прилавком» у рамках традиційного «Книжкового Миколая» в Ужгороді. І ось на Михайла, велике християнське свято на честь архангела й архістратига – провідника небесного воїнства, це літературно-художнє видання прийшло до читача. Про що воно?

Роман Офіцинський вважає, що істинний письменник учить майбутні покоління. Тому ця іронічно-доброзичлива книжка, як мовиться в анотації, про життя, яким воно є. Мрійливим, ніжним, граційним, імпульсивним, агресивним, хтивим, тремтливим, щирим, облудним, знову прекрасним, але не байдужим. Якщо розгадувати імена прототипів, то доведеться показувати на самих себе – розумних, сильних і красивих братів і сестер від спільних альма-матерів. Сотні бувальщин стилізовані, поєднані й осмислені у чотирьох десятках оповідках, нагадуючи чотки-розарій. У тій духовній вервиці кожен знайде свій сад із троянд, натхненно виполовши в ньому бур’ян до найменшого корінця.

Зауважений літературний жанр обрано не випадково. Бувальщина, або ж билиця, – коротка розповідь, оповідання про дійсне, реальне, про те, що відбулося раніше. Оповідач зазвичай тих подій не учасник, не очевидець, не свідок. Одначе бувальщина як народнопоетичне творіння слугує реалістичним відображенням дійсного стану речей, мікроклімату, характерів.

Особливо, коли йдеться про університетське середовище. Адже будь-який навчальний заклад у світі – це не будівлі та стіни, а люди. На жаль, роздвоєність і двоєдушність – досі не вилікувані хвороби пострадянського простору в освітянських та наукових установах зверху донизу. Що вже мовити про решту суспільства. Одночасно автор наголошує, що не всі антигерої суть пропащі, а герої – ангели. Як держава у державі, точніше – як маленьке пливке суспільство у мінливій величезній спільноті, університет схожий на античний поліс, де від тиранії до демократії, від монархії до республіки і навпаки перейти нескладно.

Розповідаючи про найнесподіваніші життєві ситуації по обидва боки від уявної червоної лінії, Роман Офіцинський доволі часто вдається до своїх коронних стильових фігур, побудованих на іронії та самоіронії. Він каже, що це перше видання «Червоної лінії». Чи буде друге, виправлене й доповнене, а також наступні, залежить від уподобань читацької громади, університетської – й поготів.

Довідково. Роман Офіцинський – відомий науковець та педагог, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Ужгородського національного університету, автор книжок поезій – «Нашестя ангелів» (1993), «Ураган тисячоліть» (1997), «Ідеологія повстань» (2004), «Жура журавлів» (2018), публіцистики – «Сто вражень з Америки» (2001), «Дев’ять бокорашів і зрадлива Тиса» (2003), «Тяжко жити Касандрою» (2008), «Сталеві нерви тореадора» (2015), «Новітня література Закарпаття» (2015), короткої прози – «Ломиголівка» (2015), «Червона лінія» (2018), а також низки монографій, навчальних посібників і науково-популярних видань.
Вл. інф.

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.