Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Як підлікувати лісову галузь

Ідея, що може «вистрілити»

0 714
Вирощування лікарських рослин у Карпатах – забутий бізнес, що міг би покращити екологічну, економічну і навіть соціальну обстановку в гірському регіоні

Задум підготувати і опублікувати такий матеріал виник у автора ще кілька років тому після спілкуванням із патріархом закарпатської ботанічної науки легендарним академіком Василем Комендарем. «Мусимо почати культивувати цінні лікарські рослини Карпат, бо скоро наші внуки можуть не знати, як цвітуть арніка і родіола. Винищуємо природу, наче варвари», – з сумом констатував професор. З того часу ідея цієї публікації зріла, накопичувався матеріал для статті і от нарешті завдяки конкурсу «Телекритики» задум таки реалізований.

Забуте старе, або Досвід як запорука успіху справи

У науковій медицині сьогодні використовується понад 180 видів лікарських трав. Половина з них є дикоросами. За даними вчених, в Україні понад 50 % лікарських препаратів виробляється з рослинної сировини, а у сфері серцево-судинних захворювань – таких препаратів аж 70 %.

У той же час, згідно з інформацією Національної академії аграрних наук України, за останнє десятиліття у світі на 80% збільшено виробництво ефірних олій, на 40% – медичних препаратів, отриманих на основі лікарської сировини, і на 20% – харчових продуктів спеціального призначення. Водночас в нашій державі впродовж останніх 20 років площі насаджень лікарських і ефіроолійних рослин зменшено майже у 6 разів, виробництво ефірних олій – майже втричі і значно погіршилась якість харчових продуктів спеціального призначення. Щоб компенсувати недостатню кількість лікарської сировини, вітчизняні підприємства її імпортують (майже 60%), хоча вона, переважно, має низькі якісні показники.

Наші вчені підкреслюють, що завдяки природно-кліматичним умовам Україна могла би бути одним із найбільших в Європі виробником якісної лікарської та ефіроолійної сировини, яка необхідна у фармацевтичній, косметичній, парфумерній, харчовій та деяких інших галузях народного господарства.

Сьогодні про культивування лікарських рослин в Україні говорять зазвичай в умовному способі майбутнього часу. Хоча ще відносно недавно – якихось тридцять років тому – радгоспи і лісові господарства на 100 % забезпечували фармацевтику необхідною сировиною власного виробництва. І така робота велася у всіх регіонах. Яскравий приклад з історії Закарпаття: ще в 1981 році на базі хустського лісокомбінату культивували низку лікарських рослин, деякі з них сьогодні доволі рідкісні, дорогі, а то й червонокнижні. Хустяни з успіхом вирощували родіолу рожеву (золотий корінь), левзею сафлоровидну (маралій корінь), конвалію, рододендрон, обліпиху, аличу, коріандр, терен, шипшину та навіть звичайнісінький кріп.

Нині ж вибудувана в радянські часи система вирощування і заготівлі лікарської сировини розвалена. І вже Володимир Панков, керівник ТОВ "ХІПП-Ужгород", одного з 5 європейських заводів концерну «HIPP», скаржиться, що не може зібрати в області навіть 30 % сировини, яка необхідна підприємству.

«Я не маю постійних постачальників, – розповідав автору кілька років тому Володимир Панков. – Доводиться любисток купувати в Польщі, хоча перед тим його нам навіть пропонували доставляти літаком із Ізраїлю, мушу завозити звичайні трави (наприклад, троянду – Я.С.) із Криму. Та що там – навіть кропиву мені доправляє приватний підприємець із Хуста» (райцентр за 100 кілометрів від Ужгорода – Авт). 

Судячи з публікацій з інших регіонів, які автор проаналізував, готуючи цю статтю, «ХІПП-Ужгород» не єдине підприємство, якому бракує лікарської сировини, і яке змушене шукати її за кордоном.

І добре заробити, й природі допомогти

Прописна істина: вирощування лікарських рослин завжди в кілька разів перевищує прибутковість культивування зернових. Так, рентабельність таких найпростіших культур, як ромашка та валеріана, вдвічі перевищує прибутки від посіву зернових. А китайський досвід свідчить, що вирощування жень-шеню в 50 разів вигідніше, ніж вирощування пшениці. Дехто навіть стверджує, що рентабельність вирощування окремих лікарських трав може становити від 100 до 500 % і більше. Дохідність справи залежить від виду вирощуваних культур, і звісно, суттєво зростає, якщо сировину не тільки вирощувати, а й переробляти.

Чому б нашим лісгоспам хоча б у якості експерименту не спробувати цю справу? Акцентуючи увагу, до прикладу, на цінних карпатських рослинах, що майже вимирають через тотальну заготівлю останніх десятиліть.

Цікавий факт. Згадуваний на початку публікації професор Комендар у 1961 році видав книгу «Лікарські рослини Закарпатської області», подавав не лише опис рослин і їх лікувальні властивості, а й ареал розповсюдження, називаючи навіть конкретні урочища, полонини, околиці закарпатських сіл, де згаданих рослин росло багато. У тому виданні майже щодо кожного описаного виду рослин автор вказував: «Запаси сировини значні». А вже у 3-му переробленому і доповненому виданні цієї книги від 2007 року немає ні локацій зростання цінних рослин, ні тверджень про значні запаси. Навпаки – дуже часто наголошується, що рослина потребує захисту, бо через неконтрольовану заготівлю або внаслідок людського господарювання опинилася на межі вимирання. «Використання – без цього не обійтися. Але й відновлення запасів – наш людський обов'язок перед завтрашнім днем» – читаємо в одній із книг Василя Комендаря.

Академік розповідав, як у 90-ті роки працювали, назвемо їх так, «чорні заготівельники». Співробітники Закарпатської обласної наукової універсальної бібліотеки не раз повідомляли професору, що нетипові читачі цікавляться вузькоспеціалізованою ботанічною літературою і конкретними рослинами. А вже через якийсь час наслідки такого «інтересу» науковець бачив на власні очі, обходячи знайомі й описані ним же в своїх книгах гірські хребти й полонини. Правила збору лікарської сировини такі «чорні заготівельники» навіть не читали.

Повертаючись до ідеї вирощування рослин лісгоспами, важливо наголосити, що ця справа не потребує наявності значних вільних земель. Площа під лікарськими рослинами може бути всього кілька десятків гектарів і навіть менше, залежно від потреби. До прикладу, одне з господарств Кобеляцького району на Полтавщині, яке забезпечує потребу в ехінацеї всієї України (!), відводить під неї лише 40-80 гектарів. Але це найбільші плантації цієї культури в Європі.

В тому, що є сенс спробувати культивувати лікарські рослини, переконує досвід сусідів Закарпаття. Так, у невеликій Угорщині дохід від реалізації лікарської сировини й продукції, на основі лікарських рослин, становить до 35 млн. дол. США на рік. У цій країні під лікарські культури відведено близько 42 тис. га, на яких заготовлюють близько 40 тисяч тонн сировини. А згадувана Польща, звідки імпортує любисток ужгородський завод «ХІППа», – взагалі друга країна після величезної Росії за обсягами експорту на ринки країн Євросоюзу лікарської сировини. При цьому поляки є визнаними лідерами у сегменті культивованих лікарських трав.

Важливо впіймати момент

На думку автора, нинішній і, може, кілька наступних років – саме той час, коли варто братися за вирощування лікарських рослин. І особливо в нашій області. На це є кілька причин. По-перше, завжди двома найбільш сприятливими і найбільш багатими на лікарську сировину регіонами називали Крим і Закарпаття. Після того, як Росія анексувала півострів, слід очікувати припинення (або значного ускладнення) постачання лікарських рослин на материкову Україну. А, відповідно, і більший попит на внутрішньому ринку. Особливо на ті види, які ростуть лише в горах.

По-друге, визначальну роль відіграє екологічний статус краю. Аналізуючи умови партнерства із заготівельниками лікарської сировини, які прописують на своїх сайтах українські інтернет-фітоаптеки, автор не раз натрапляв на таку фразу: «Співпрацюємо тільки із заготівельниками Карпатського регіону». В інших випадках карпатським збирачам лікарських трав, плодів і коріння завжди надають перевагу як людям, в якості й безпечності продукції яких можна не сумніватися.

І по-третє, економічна ситуації в країні (рівень зарплат) і обвал гривні зараз надзвичайні вигідні для вирощування експортоорієнтованої продукції. До слова, іноземці активно працюють в українському інтернет-просторі, особливо у соціальних мережах, шукаючи надійних постачальників сировини. Приміром в одній із груп «ВКонтакте», де спілкуються продавці й покупці лікарських рослин переважно Західної України і яка, на хвилиночку, налічує півтори тисячі учасників, чимало запитів на придбання лікарських рослин залишають польські підприємці. Трапляються також покупці із Білорусії, Росії та Чехії.

Іншими словами, попит на якісну лікарську сировину завжди є. Що й казати – світовий ринок лікарських рослин оцінюється в 600 тисяч тонн на рік. А за оцінками експертів ВООЗ, у найближче десятиліття частка препаратів, що виготовляються з лікарської рослинної сировини, досягне 60% в загальних обсягах споживання фармацевтичних засобів. Це пов'язано, у першу чергу, з тим, що близько 15 % населення Землі страждає на алергію, в тому числі, й на синтетичні лікарські препарати. Крім того, розширення виробництва фітопрепаратів пов'язане із старінням населення і великою кількістю хронічних захворювань, які потребують тривалої підтримуючої терапії, що не приводила б до виникнення побічних ускладнень.

Науковці допоможуть. Було б кому

Ще один фактор, який міг би спрацювати на успіх у культивуванні й переробці лікарських рослин на Закарпатті – значна наукова база і наявність досвідчених фахівців. Окрім згадуваного академіка Комендаря і цілої школи науковців, яких він виховав, на Закарпатті мешкає і донині працює ще одна легендарна людина – доктор медичних наук, директор науково-дослідного інституту фітотерапії Ужгородського національного університету Оксана Ганич. Саме в УжНУ 1992 року організували перший в Україні дослідницький підрозділ такого типу.

Із того часу на базі інституту вивчено більше 100 лікарських рослин, апробовано понад 15 ефективних зборів для лікування та профілактики захворювань внутрішніх органів. Оксана Ганич вважає фітомедицину основою підтримання якості життя. До речі, свого часу вона розробила концепцію, схвалену Вченою радою МОЗ України, з оздоровлення потерпілих від аварії на ЧАЕС, яка базується на використанні фітопрепаратів та фітопродуктів.

Цікавий факт: мало хто знає, що саме пані Оксана свого часу створила дезінтоксикаційний фіточай «Карпати», який виводив з організму до 70% накопичених радіонуклідів та інші токсини.

«Навіть ті, хто приїздив до нас із Прип'яті, після вживання чаю почувалися краще, а жінки згодом навіть народжували здорових дітей, – розповідала нещодавно в інтерв’ю Медіацентру УжНУ Оксана Ганич. – Формулу фіточаю врешті вдалося запровадити у виробничу практику. Словацька компанія «Агрокарпати» налагодила його випуск, бо в Україні, попри численні позитивні відгуки і обіцянки, на той час ніхто не схотів займатися таким виробництвом: воно було малоприбутковим і не давало швидкого збагачення».

Відзначимо, що ужгородський інститут фітотерапії має хороші напрацювання і досвід співпраці з Аграрним університетом Словаччини та з фармацевтичним факультетом Кошицького ветеринарного університету, зберігає тісні контакти з науковцями  Академії наук України. Тобто підтримка науковців, якби вона була потрібна, знайшлася б.

Запевняє у цьому і ректор Ужгородського національного університету, президент Української асоціації нейрохірургів Володимир Смоланка. Як медик, він вважає, що ідея вирощування на Закарпатті лікарських рослин виглядає перспективною: «Дуже багато препаратів, які виробляються і споживаються нами у вигляді, до прикладу, таблеток, мають основою для виготовлення не синтезовані в лабораторіях речовини, а лікарські рослини. Це для нас більш природно, бо ж ми розуміємо, що майже все, що росте, корисне для людей».

На думку ректора УжНУ, вирощування лікарських рослин – цікава перспектива особливо для гірських районів. «Питання потребує економічного вивчення, але це варіант для таких регіонів, як Закарпаття – гірський край, де малоземелля, площі є, але вони в передгір'ї, у горах, де сільське господарство вести не будеш. Крім того, ця справа може мати і соціальний аспект. Ми прекрасно знаємо, що ті населені пункти, які розташовані на рівнині, багатші, ніж ті, де люди живуть у гірських умовах. Це могло би бути додатковим джерелом заробітку для населення, яке могло б вирощувати і заготовляти лікарські рослини. Тобто ефект може бути не тільки економічний, а й соціальний», – додав Володимир Смоланка.

Під час нашої розмови ректор УжНУ також дуже схвально відгукнувся про ініціативу голови Закарпатської ОДА, який запропонував науковцям біологічного факультету спільно з обласним управлінням екології і природніх ресурсів розробити наукове обґрунтування запасів дикоростучих ягід, які є на Закарпатті, щоб після цього затвердити в Мінекології осучаснені й адекватні ліміти для заготівлі дарів лісу.

Цікаво, що обґрунтовуючи потребу в нових лімітах заготівлі, які базувалися б на реальній картині запасів, визначеній науковцями, голова Закарпатської ОДА на одній із прес-конференцій сказав, що тільки на заготівлі грибів і ягід (перш за все чорниці і брусниці) бюджет області недоотримує щонайменше 30 мільйонів гривень. І додав, що до нього зверталися підприємці, які готові навіть обговорювати ідею висаджування на закарпатських полонинах нових плантацій тієї ж чорниці. Звісно, в таке слабо віриться… Але, якщо раптом такі плантації справді з'являться, тоді й до втілення мрії Василя Комендаря про культивування лікарських рослин, аби й внуки бачили, як вони цвітуть, стане значно ближче.

Ярослав Світлик,
головний редактор сайту «Час Закарпаття»

Залишіть відповідь

X