Коли зустріли гостя, той пив каву й придивлявся собі щось на полицях книжкового магазину. А поки інші журналісти не встигли забрати увагу й час Маріана Юрійовича, запропонували поговорити з нами (наполягли не залишати каву просто так – охолоне ☺). Гість розповів, що бере участь в акції не вперше, вважає її цікавою і радо приймає запрошення від організатора – професора Федора Шандора.
Трохи нарікає: останнім часом у країні проблемно з видавничою справою. Автори мусять власним коштом публікувати книги, але приємно, що видавництва намагаються сприяти. Сам Маріан Юрійович давно співпрацює з «Лірою», де побачили світ важливі для нього праці. Серед таких – спільна з колегами із Чернівецького національного університету робота політологічного змісту «Закарпаття в незалежній Україні (1991–2016 роки)». До слова, в майбутньому планує видавати праці такої тематики, оскільки бачить потребу презентувати наш край серед інших регіонів держави.
Питаємо про книги, які сьогодні пропонує читачам. Гість розповідає, що за фахом – історик, колись працював учителем у школі в Сторожниці, написав культурно-релігійний екскурс в історію цього села. Після того, як почав працювати на кафедрі політології, звернувся до наукової діяльності цього напрямку. Однак зауважує: робить її в популярному стилі, щоб було цікаво й легко для розуміння будь-якому читачеві. Маріан Токар зізнається: «Я не класичний письменник, романів не пишу, але намагаюся орієнтуватися на потреби читача».
Ось тут і ловимо співрозмовника на слові: а який же він – молодий закарпатський читач (а ще уточнюємо – науковець, бо ця сфера буде ближчою для професора). Після цього гість згадує про тенденцію молоді до споживання інформації з онлайн-ресурсів, через що студенти часто не ознайомлені з новими виданнями, над якими працюють і котрі видають нині наші науковці.
А що полюбляє читати сам Маріан Юрійович? Каже, детективи. І незважаючи на те, що в подорожах купує собі знову ж таки наукову літературу, згадує про зачитані твори Агати Крісті та Артура Конан Дойля. Тут зауважує: акція «Письменник за прилавком» має позитивне значення ще й тому, що пропагує просвітницькі ідеї в суспільстві.
Кава нашого співрозмовника вже, мабуть, зовсім охолола. Але попри це, не відмовився сказати кілька теплих слів-побажань із прийдешніми святами для родини Медіацентру УжНУ та всього нашого вишу.
P. S. Користуючись нагодою, хочу передати привіт тим, хто не зміг поспілкуватися з Маріаном Токарем у книгарні «Кобзар». У пам’яті автора цих рядків побільшало приємних спогадів, а на полицях домашньої бібліотеки знайшли собі прихисток дві подаровані професором книжки ☺.