Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Мила дівчина із запальним хобі опановує в УжНУ біологію

Небезпечне й по-справжньому гаряче захоплення додає Надії Микулець не лише впевненості у собі...

0 949
Надія Микулець – студентка-третьокурсниця біологічного факультету. У свої 19 дівчина має хобі, яке, певно, більше підходить хлопцям, – є частиною фаєр-шоу. Небезпечне та по-справжньому гаряче захоплення додає їй не лише впевненості у собі, а й драйву та енергії.

  • Як давно зрозуміла, що вогонь – твоя стихія?

– Два роки тому на одному з фестивалів побачила виступ театру вогню. Це заворожує і викликає бажання спробувати. Довго збиралася з думками, але коли почала – не змогла зупинитися. Можливо, фаєр-шоу мене приваблює тому, що це абсолютно незвичне і нестандартне хобі.

  • Як знайшла вихід на фаєрщиків, коли зрозуміла, що хочеш серйозно займатися?

– Для мене це було нескладно: звернулася до доброго знайомого, котрий на той момент уже працював у театрі. Хоч можна просто після виступу підійти до команди і сказати, що хочеш спробувати себе. Ми завжди раді новачкам. Та й в інтернеті є багато оголошень від театрів вогню – зв’язуєшся і домовляєшся про уроки та дальшу співпрацю.

  • Ти працюєш лише в команді чи маєш індивідуальні виступи? Окрім вогню, є ще щось?

– Я працюю з командою «Dragonfly»: ми використовуємо не лише вогонь – маємо й діодні шоу, виступи у середньовічному стилі. Крім того, практикуємо виступи на ходулях. Окремо від колективу я виступаю досить рідко – чим більше людей, тим феєричніше шоу! Але якщо це індивідуальний номер, то постановка або особисто моя, або імпровізована.

  • Як часто тренуєтеся з командою?

— Репетиції у нас проходять у залі – майже як звичайні тренування. Збираємося 3–4 рази на тиждень: спочатку кожен вчить щось своє, потім спільно проганяємо всі програми. Тренування триває години зо три.

Початківці, зрозуміло, вчаться без вогню. З полум’ям тренуєшся вже тоді, коли почуваєшся більш-менш упевнено. Це може статися і через кілька тренувань, а може, і за кілька місяців.

Особисто мені терпіння не вистачило. Я виготовила одноразовий реквізит, одягла капюшон і вже крутила вогонь після першого тренування. Вийшло не дуже, але без травм та із задоволенням.

  • Вогонь, навіть при максимальній обережності, небезпечний. Чи мала травми?

– Коли працюєш з полум’ям, опіки стають звичною справою – їх не уникнути. Тому треба завжди дбати про безпеку: мазати кремом обличчя, змочувати водою волосся і зав’язувати у пучок. А от електродіоди взагалі шкоди майже не завдають: навіть якщо вдаритися, то максимум синець буде.

  • Електродіоди у найближчому магазині не купиш. Як таку техніку знайти?

–  В Україні їх справді важко відшукати. У нас є чи не єдина майстерня, котра виготовляє якісний світлодіодний реквізит. Важливо, щоб діоди були ударостійкими, добре тримали заряд. Можна купити й пробувати займатись самостійно – в інтернеті є безліч навчальних відеороликів. Але ліпше прийти в театр – там навчать набагато швидше.

  • Як батьки поставилися до твого небезпечного захоплення?

– Спочатку їм було дивно та й лячно, мабуть. Але вони мені довіряють: кажу, що все буде добре, я підстрахована, не ризикую, тож вони спокійні. Не було ще такого, щоб я приходила зі страшними опіками. Тому підстав хвилюватися вони не мають.

  • Що, на твою думку, найскладніше у цьому захопленні?

– Найважче – не втрачати цілеспрямованості й терплячості. Над кожним елементом треба довго працювати – це займає досить багато часу. Звичайно, коли опускаються руки, буває, що закрадається думка покинути вивчення елементів і зупинитися на досягнутому. Але для самовдосконалення потрібно постійно працювати над собою, щоб увесь час рости.

Ксенія Шокіна

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.