Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Мрії – здійсненні, або Ким у дитинстві хотіли стати викладачі УжНУ?

До Міжнародного дня захисту дітей Медіацентр опитав працівників УжНУ про їхні дитячі бачення професійного майбутнього

0 309
Учитель, космонавт, лікар – це, певно, стандартний перелік дитячих мрій із серії: «Ким ти хочеш стати, коли виростеш». А ким мріяли стати викладачі УжНУ? Журналісти Медіацентру вирішили поцікавитися й дізналися чимало цікавого: хтось мріяв танцювати, хтось – бути письменником, а хтось – хокеїстом. То чи здійсненні мрії? Почутим ділимося із вами зумисно в День захисту дітей.
Мирослава Лендьел, проректор з науково-педагогічної
роботи
За мого навчання в школі професія вчителя вважалася дуже престижною. Для мене учитель був майже богом. Однак в один момент я постала перед вибором: учителем чого саме я хочу бути. Мої улюблені предмети були геть різні – математика та історія. Щоб визначитися, я мало не кидала монетку… І врешті обрала історію. До речі, у першому класі в нас було завдання написати листа до себе в майбутнє, і в тому листі йшлося про те, що я – вчитель історії. Тож, можна сказати, усе пішло за планом.
Михайло Рошко, декан факультету
іноземної філології

Зізнаюся: я завжди мріяв стати письменником і журналістом, і точно ніколи не бачив себе викладачем! Нині я є членом Спілки письменників України, журналістської спілки, працював на радіо, тож мої мрії здійснилися. Ну, а викладацька діяльність – то приємне доповнення, адже я розповідаю студентам про те, що люблю – про літературу.

Галина Шумицька,

декан філологічного
факультету

– О-о, я мріяла танцювати… Понад усе мені хотілося бути танцівницею. Відколи себе пам’ятаю – танцювала й бачила себе на сцені. Доля склалася по-іншому… Але тепер вирішила для себе: попри те, що рід моєї діяльності геть далекий від танців, – танцюватиму скільки схочу! Чому ні? Адже робити те, що приносить задоволення, не буває пізно.

З дитинства мені хотілося бути спортсменом. Спортсменом-хокеїстом. Мені подобалася ця гра, я активно займався. А от у старших класах школи побачив себе у військовій справі: ми жили в кількох кілометрах від військової частини, тож я був трохи дотичний до цієї сфери, ще й мав багато друзів-військових. Отак у 9–10 класі загорівся бажанням стати танкістом. Що ж, у військовій справі я й справді реалізувався

Василь Олійник, завідувач кафедри
військової підготовки

Оксана Клітинська,

завідувач кафедри стоматології
дитячого віку

– Я хотіла стати лікарем від того моменту, скільки себе усвідомлюю. Мій тато працював у цій сфері, і в оточенні його були переважно лікарі-стоматологи. Мабуть, інакше й бути не могло! До своєї мети йшла цілеспрямовано. А от бабуся й дідусь були педагогами й казали, що я маю хист до педагогіки. От і вийшло, що я ще й викладач.


А ти вже вирішив, ким хочеш стати, коли виростеш?

Ксенія Шокіна

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.