Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Спробувати всі водні види спорту – девіз літнього табору в Словаччині

Віндсерфинг, каякінг, падлборд – усе весело і цікаво

0 708
Ранок після легкого дощу вночі, свіже повітря біля озера й мішаного лісу, сходить сонце… У Словаччині на озері Домаша розпочинається третій день молодіжного табору з водних видів спорту у рамках проекту «Міжнародне молодіжне спортивне партнерство» між Словаччиною та Україною завдяки підтримці Норвезького фінансового механізму та уряду Словаччини.

Віталій Троян

О 8:00 сонні студенти спускаються зі своїх кімнат до їдальні на сніданок. Вибирають, хто й що собі хоче: сухі сніданки з молоком, медом, джемом, нарізки сирів, шинки, овочів, пахучі булки з маслом, сік, лимонад, кава, чай… Все, чого шлунок може забажати зранку, а ще привітний і швидкий офіціант. Перші до сніданку, звісно ж, хлопці. Віталій Троян, студент із факультету здоров’я людини, майстер спорту з паверліфтингу каже, що все дуже смачно і ситно, він виспався, бо ж час відрізняється від київського аж на годину.

Під кінець сніданку приходять організатори й повідомляють розклад дня. Сьогодні до обіду і після, як і вчора, – заняття у трьох групах у всіх видах спорту. Кажуть, що кожен має спробувати все – віндсерфінг, каякінг, падлборд – і вибрати, що більше подобається, у чому вдосконалюватися. Повідомляють, коли і де буде обід, вечеря. Цікаво, що координатори вирішили всіх студентів, щоправда, частинами, взяти на круїз на каное по озеру – нині їдуть українські та норвезькі організатори.

О 9:30 всі збираються біля готелю і гуртом йдуть до клубу серфінгу (Surfclub Domaša Holčíkovce) на заняття. Дорога простягається вздовж берега озера. Водосховище Домаша має 13 кілометрів довжини і 40 метрів глибини. Воно є найбільшою прісною водоймою у Словаччині. За словами координатора проекту зі словацької боку Павла Лопуховського, водойма утворилася шляхом затоплення п’яти сіл у 1970-х роках і мала бути джерелом прісної води для Кошиць, але тепер прісна вода направлена туди з гір.

За розмовами й жартами студенти доходять до клубу. Їх зустрічають усміхнені й привітні інструктори. Кожен вже знає, до якої команди входить, тож швидко вирішують, чого будуть вчитися, а що вдосконалювати. За день можна  спробувати два види спорту – один до обіду, один – після.

За кілька хвилин у дворі клубу серфингістів бачимо три групки, у кожній з яких яких пояснюють інший вид спорту. Йдемо до крайніх. Тут вчать теорію каякінгу. Словацькі інструктори, сидячи в каяку (човен для цього виду водного спорту) пояснюють, як керувати човном, як поводитися з веслом і таке інше. Невдовзі спускаються ближче до води: інструктори Франтішек Семелак, Міхал Золко і Бранко Бугорчик підбирають каяки відповідно до зросту кожного студента, всі одягають рятувальні жилети й спеціальні «сукні», які захищають людину в човні від бризок води.

Євген Гулій

Професійний сновбордист Євгеній Гулій просить сфотографувати його в цій «спідниці», бо ще ніколи такої не одягав. Сідає в каяк і пробує зафіксувати її на човні. Переживає, як буде її відчіпляти, коли ненароком перекинеться у воді, бо ж ноги повністю в каяку – людина зафіксована. Але цього їх пізніше навчать. Ті, хто був учора, розказують, що їх спеціально вчили перекидуватися на 180, а то й на всі 360 градусів, як випливати, як виливати воду з човна тощо. За хвилин п’ятнадцять ця команда вже вервечкою попливла вздовж берега.

Мірко Віттек

Недовго тривав і теоретичний курс із падлборду. Після вправлянь на суші на дошці з веслом хлопці вже зносять борди на воду. «Вчора вчилися ставати на віндсерфінг, то тут легко буде втримати рівновагу й веслувати», – каже словацький студент Мірко Віттек. Інструктор Мартін Потуцкі, роздаючи весла, підбадьорює і каже, що мають швидко навчитися, бо вітру майже нема, а падлборд – саме безвітряний вид спорту.

Увагу привертають люди, які миють моторний човен. Так вправно це роблять – і всередині, і ззовні, що аж фотографую на згадку. На пірсі вже згрупувалися організатори й сідають у човни-каное: відкривають тур по озеру для молодіжного студентського табору. «В добру путь!» – кажу і йду до третьої команди – майбутніх віндсерфингістів.

Тут теоретичний курс триває найдовше. Питаю студентку факультету здоров’я людини Ксенію Мостову, чому так довго: «Спочатку в ангарі на дошці інструктор малював схему поводження з вітрильником: як зловити вітер, як до нього повернутися і т.д. Тепер-от тренуємося вже із віндсерфом тримати рівновагу на спеціальному приладі, піднімати вітрильник…». І не договорила, бо її покликали повправлятися.

Ксенія Мостова

За півгодини з тіні спостерігаю, як хлопці носять і спускають на воду віндсерфи. Всі вже у термокостюмах, рятувальних жилетах, намазані сонцезахисним кремом. Починається навчання практичне під пильним наглядом інструкторів – Карол Беранек, Лацо Габіна, Ян Яш, Петер Беранек та інші дуже пильні.

Кожен просить сфотографувати його на воді, але довго на серфі не тримається. Засмагаю із фотоапаратом у руках. Знаходжу вільну хвильку і йду купатися. Надворі градусів 30, вода чиста і тепла, де-не-де плавають маленькі рибки і більші (сантиметрів 30). На горизонті буйки, які позначають глибину, яхта, закритий човен кольору українського прапора і різнокольорові плями – студенти з інструкторами.

Фотограф, відеооператор і 5-разовий чемпіон світу з віндсерфінгу Патрік Поллак кличе із собою на моторний човен, щоб пофотографувати зблизька. Їдемо, вітер обдуває обличчя, робимо знімки. Інструктор просить зробити хвилі, щоб студенти навчилися поводитися в таких ситуаціях. Після трьох кіл човна навколо команди – всі у воді: не втрималися на падлбордах. Їдемо далі. Знімкуємо молодь на віндсерфінгу, а тих, хто далеко заплив, підбираємо на борт. Всі веселі й щасливі – повертаємося на берег.

О 13:00 неподалік клубу серфінгу – обід. Втомлені студенти апетитно смакують страви. Розпитую словацьких студенток, які вже апробували всі запропоновані види водного спорту, що найбільше сподобалося. Марія, Даніелла і Сімона кажуть, що віндсерфінг, бо на ньому найшвидше можна плавати і найлегше було навчитися.

Після обіду до 15:00 рекомендують не виходити під пряме сонце і кожні півтори-дві години регулярно мазатись сонцезахисним кремом. Тож студенти відпочивають у тіні клубу серфінгістів. Мають годинку, щоб подзвонити додому, пограти в ігри, почитати…

Інструктор Вера Лопуховська пропонує мені навчитися кататися на чомусь після 15:00. Погоджуюсь і вибираю падлборд, бо з берега здалося, що це найлегше.

Кажуть, що вечеря буде вже в готелі о 19:00, а відтак – вільний час для ігор у футбол, великий і настільний теніс, можна подивитися й футбол, адже сьогодні Словаччина змагається з Англією на Євро-2016, а о 22:00 розпочнеться дискотека.

Йду перевдягатися і теж спробувати бодай один вид спорту.


Іванка Когутич –
спеціально для Медіацентру УжНУ,
фото авторки та Патріка Поллака

Залишіть відповідь

X