Закарпатця Івана Чендея пошанувала в Києві Україна літературна
У Національному музеї літератури України відбулася презентація книжки «Іван Чендей у колі сучасників», що перетворилася на вечір-спогад про письменника
Модерував вечір дослідник листування Івана Чендея, один із упорядників книги, доктор філологічних наук Сидір Кіраль. Донька Марія Трещак, з ініціативи якої й відбулася ця презентація в Києві, пригадала, як батько привіз її в дитинстві до столиці замість того, щоб купити велосипед. Вважає, що правильно зробив, бо ті два тижні насиченої культурної програми згадує як найщасливіші миті дитинства. За її словами, книги для Івана Чендея були як діти, і переконана, що вже на часі перевидання творів письменника. За прикладом батька пані Марія теж свого часу привела доньку на подібне знайомство з Києвом, а ще щоразу повертається зі столиці із торбою книжок, як і тато.
Емоційно згадував неодноразові зустрічі з корифеєм закарпатської літератури відомий письменник Дмитро Павличко. Поет назвав Чендея європейцем, пригадав розмови в ужгородській хаті на Високій, 15 й висловив бажання прочитати щоденник колеги. А спогади про Івана Чендея й вірші, присвячені йому, автор «Двох кольорів» вже опублікував і у третьому томі своїх спогадів.
Про знайомство із батьком письменника у рідному Дубовому й сходження на Ясенову пригадав директор Інституту української літератури НАН України, академік Микола Жулинський, який свого часу першим заговорив про Івана Чендея після тривалого замовчування. «Книжка «Іван Чендей у колі сучасників» унікальна своєю побудовою і змістом. Таких в Україні ще не було, – зауважив науковець. – Дуже цінний розділ Сидора Кіраля, бо Чендей любив писати листи, у них відкривався як людина». Оцінив літературознавець і місце закарпатця в літературі.
![Закарпатця Івана Чендея пошанувала в Києві Україна літературна]()
– Іван Чендей навіки вписаний в історії української літератури. Але ми ще достойно його не поцінували. Прикро, що нинішнє закарпатське керівництво не усвідомлює, що твори такого талановитого земляка варто перевидати.
Одному з авторів спогадів, колишньому головному редактору «Літературної України» Петру Перебийнісу здалося, що презентовану книгу писала одна людина, бо кожен спогад однаковий в любові до майстра слова. Він назвав Івана Чендея письменником із хрестоматії української літератури.
Автор ідеї проекту, письменник, журналіст Олександр Гаврош розповів про засновану до 95-річного ювілею премію малої прози імені Івана Чендея і закликав подавати тексти на конкурс.
Пан Олександр наголосив, що ми не будемо знати повністю Івана Чендея доти, поки не буде видрукуваний його щоденник, який він вів півстоліття.
Своїми цінними спогадами про закарпатського класика ХХ століття поділилися також літературознавці Михайло Наєнко, котрий згадував про листування з Олесем Гончаром; Микола Васьків, який нагадав про турботливе ставлення письменника до молодших талантів та до замовчуваних колег; Петро Засенко згадував про факт таємного передавання праці «Інтернаціоналізм та русифікація» Івана Дзюби у хаті Чендея за кордон тощо.
Під час вечора лунали улюблені пісні Івана Чендея у виконанні народного артиста України Олеся Харченка. Щоб оновити в пам’яті стильову манеру письменника, актор і письменник Василь Довжик зачитав новелу «Чайки летять на схід». Глядачі побачили садибу закарпатця й почули самого Івана Чендея завдяки відео, підготованому Закарпатською обласною універсальною науковою бібліотекою ім. Ф. Потушняка.
Після завершення чудового вечора-спогаду один за одним почали з’являтися відгуки про презентацію в соцмережах поважних людей – письменників Павла Вольвача, Анатолія Сахна, доктора філологічних наук Михайла Наєнка, науковця Сергія Панька та інших.
фото Володимира Харченка, Національний музей літератури України