З філологами УжНУ творчо спілкувався «виходець із пролетарського гетто, де, якщо розмовляєш українською, – будь готовий битися…»
Запоріжанин Валентин Терлецький презентував свою нову книжку, де «світ стає з ніг на голову»
Як розповів пан Валентин, цей візит для нього є унікальним. Уперше за його досвіду трапилося так, що взяв до рук свою книгу «прямісінько з друкарні» й одразу її презентує. Автор вважає, що для письменника «вихід нової книги як народження нової дитини» – настільки знаменна та важлива подія. «Кілька років зими» – роман у жанрі соціального фентезі, що писався загалом 20 років.
«Що таке бути письменником? Це передусім зацікавити читача», – вважає запорізький літератор. Привідкривши таємницю, пан Терлецький розповів, що його нове видання побудоване як екшн, вміщує елементи пригодницького роману, тому буде цікаве всім поколінням. Нагадуючи казку, «Кілька років зими» приверне увагу навіть наймолодшого читача. Книга дотична до сучасних подій в Україні, але, як зізнається автор, такий збіг вийшов у нього несвідомо. Дещо навіть наснилося, а вже потім вилилося на папір. Загалом у творі «світ стає з ніг на голову», є цілком вигаданим, але через притчевість дає змогу проводити паралелі з сучасністю.
Вже 15 вересня Валентин Терлецький представить свою нову книгу на «Форумі видавців» у Львові. Туди запросив і наших студентів. Обіцяє, що, окрім звичного для презентації формату, буде цікавий відеоряд та музичний супровід.
Аби ближче ознайомити аудиторію зі своєю творчістю, гість зачитав чудові вірші про осінь зі свого циклу «П’ята пора року». Передав і музичний привіт Закарпаттю із рідного Запоріжжя – заспівав авторські пісні, акомпануючи собі грою на гітарі. Глядачі гучними оплесками зустрічали кожен твір Валентина. До слова, ще 1992 року він заснував рок-групу «Декаданс», у репертуарі якої чимало пісень на його вірші.
Радо митець відповів і на запитання молоді. Щодо тематики своїх ліричних творів каже, що постійними в його поезії є «вічні теми», а віднедавна з’явилася в доробку й громадянська лірика. Зізнається, що вірші не пише – записує. Коли приходять. Ось і в теперішній поїздці із Запоріжжя під стукіт коліс потяга почув голос музи і виклав поетичними рядками, хоч останні півроку нічого не створив.
У прозі відкрив для себе новий жанр – казку-притчу, хоч це штука не з легких, адже дитяча аудиторія ще вибагливіша, ніж доросла. «Якщо дитина не сміється з третього рядка твору – погано ти написав», – каже письменник. Із задоволенням ділиться джерелами натхнення – для нього це насамперед люди й подорожі. «Для творчої людини важливо їздити, бачити світ, відживлювати себе, як ту присохлу квітку, в сприятливішому середовищі. Як-от у вашому гірському повітрі. Я, до речі, виходець із пролетарського гетто. Там, якщо розмовляєш українською, будь готовий битися…» – ділиться автор.
«Головне – йти життям усміхаючись і кохаючи», – наостанок порадив ужнівцям пан Валентин.
Після презентації всі охочі могли сфотографуватися з гостем, узяти автограф та придбати книгу. А таких, до речі, виявилося чимало.