УжДУ-вісімдесятник: між застоєм і перебудовою
Пізнавальним для студентів був клуб цікавих подорожей «По країнах і континентах», що розпочав свою роботу ще в кінці 70-х років. Функціонував він на істфаці. Особливістю клубу було те, що сюди запрошували викладачів, письменників, артистів, які побували за кордоном. Так, у «Закарпатській правді» за січень 1980 рік з’являється замітка про те, що на засідання клубу запросила доцента хімічного факультету Ю.Ю. Цмура, який працював в одному з вузів Алжиру. Гість поділився враженнями від поїздок по країні, показував кольорові слайди з життя студентства та молоді.
Долучився УжДУ і до проведення Московської Олімпіади 1980 року. У «Закарпатці» того року друкують повідомлення про те, що університет готує спеціалістів для чехословацьких та угорських олімпійських груп. Всього на курсах було 180 слухачів. Заняття проводилися у два семестри двічі на тиждень. Проводили заняття професори П.П. Чучка,.Л М. Лизанець, доценти І.І. Фекета, Л.К. Горват та ін. Від перекладачів-гідів вимагали не лише знання мови, вони мусіли бути «політично грамотними, мати бодай мінімум спортивних знань».
Були і технічні новації, зокрема 1982 року в УжНУ розпочав роботу університетський телецентр, за допомогою якого вже проводилася трансляція письмових вступних іспитів.
У середині 1984 року з ініціативи парткому та ректорату був створений Музей історії університету. Експонати відтворювали період створення і шлях розвитку першого в історії краю вищого навчального закладу, наочно демонстрували досягнення вишу за весь період розвитку. Про вже кілька місячну роботу підрозділу у “Закарпатку” у січні 1985 р. написав кандидат іст. наук В . Драгун.
Також у червні цього ж року відбулася Всесоюзна нарада-семінар фізиків, яку організував УжДУ. У її роботі взяли участь провідні вчені Москви, Ленінграда, Києва, Ташкента, Мінська, Томська, Харкова, Донецька та інших міст – спеціалісти з більш ніж 60 науково-дослідних інститутів, вишів і промислових підприємств.
Продовжувалося співробітництво УжДУ з Кошіцьким державним університетом. Про що свідчить стаття «Співробітництво братніх університетів» професора Ужгородського університету О. Кишка, де він написав: «Представники професорсько-викладацького складу УжДУ не раз корситувалися гостинністю своїх словацьких колег. <…> Прикладом плодотворності наших зв’язків може служити виданий у ЧССР підручник із загальної патологічної фізіології, авторами якого є доценти УжДУ і Кошіцького університету». Загалом відповідно до договору про співпрацю між двома вишами систематично здійснювався обмін делегаціями викладачів і студентів. Групи радянських студентів щороку проходили літню практику на базі університету ім. Шафарика, брали активну участь у міжнародних будівельних загонах. З такою ж метою словацькі студенти приїжджали у Радянський Союз.
Студентське життя тих років збагачував інтернаціональний клуб «Мир», у рамках якого відбувалися зустрічі із закордонними гостями. На зимові канікули на «Скалку» приїжджали студенти зі всього СРСР. На базі відпочинку влаштовували вечори дружби, концерти.
Також у студентів після 2-го навчального семестру починався третій трудовий. У 85 році, як повідомила «Закарпатка», на студентів у трудовому семестрі чекало будівництво Палацу піонерів, вузівської двоповерхової їдальні, елеватора у селі Страбичово. Учасники будівельних загонів «Закарпаття» та «Прогрес» поїхали на роботу у район газових родовищ Тюменської області. Інші трудилися на берегівському і хустському цегельних заводах. Всього було сформовано 15 загонів, які складалися із 420 студентів.
80-ті були для УжДУ «врожайні» на нових докторів наук. У лютневому номері «Закарпатки» 1985 року з’являється повідомлення про те, що старший науковий працівник університету І.С. Алєксахін захистив докторську десертацію у Ленінградському фізико-технічному інституті ім. ак. А.Ф. Йоффе. Цікаво, що захищали тоді дисертації не лише в СРСР. Наприклад, філолог М.І. Зимомря захистив докторську при Берлінському університеті. Всього на науковій і педагогічній роботі в УжДУ у 1985 році було 42 доктори і 446 кандидатів наук.
Взагалі 1985 рік для університету був ювілейним – готувалися до святкування 40-річчя вишу. На сторінках «Закарпатської правди» за жовтень 1985 року надрукували статтю тодішнього ректора В. Лендьєла, де він розповідає, як виріс університет за весь період свого існування: «Нині в університеті функціонує 11 кафедр. <…> Зараз у нас навчається 9 500 студентів 120 аспірантів. Науково-педагогічну роботу ведуть 560 викладачів і 400 співробітників науково-дослідного сектора, виконують фундаментальні прикладні дослідження на суму понад 5 млн карбованців щорічно. Функціонують 2 проблемні та одна галузева науково-дослідна лабораторії, діє СКТБ «Квант» з півторамільйонним обсягом наукових робіт». Зазначає, що характерною рисою наукової діяльності за останні 15 років було зміцнення зв’язку з виробництвом: «Вартість робіт, виконаних за тематикою госпдоговорів з часу їх ведення, становить 5 млн карбованців. З цей час наші науковці отримали понад 130 авторських свідоцтв». Розповідає співпрацю з іншими вишами, про науковців УжДУ та матеріально-технічне забезпечення, серед якого виділяє створення установки для прискорення іонів, синтез нових напівпровідникових матеріалів, створення загальнослов’янського діалектологічного атласу та ін. Дізнаємося, що студенти, крім навчання, займаються у художній самодіяльності: в університеті діють студентські театри, вокально-інструментальні ансамблі, хорові та танцювальні колективи. До слова, студентському ансамблю пісні і танцю «Шовкова косиця» 1981 р. було присвоєно звання народного.
Також В. Лендєл зазначає: «В XI п’ятирічці побудовано котельню та блок потокових аудиторій на 1000 посадкових місць (тобто блок «Б» таки здали в експлуатацію – прим. Авт.). Розпочалося будівництво їдальні, яке завершиться 1986 року. На жаль будівельники не спроможні освоювати виділені кошти, тому будівництво йде дещо сповільненими темпами».
І ділиться планами на майбутнє: «В XII п’ятирічці почнеться будівництво нового ботанічного саду і спорткомплексу, буде побудовано ще один гуртожиток, удосконалиться аудиторна база та обладнання».
Попереду була п’ятирічка, за яку мали здійснити заплановане.
(Далі буде)