В УжНУ презентували 35-й випуск літературної серії «Між Карпатами і Татрами»
«Тітку Агату та її котячу сімку» словацького письменника Петера Карпинського – зразок художньої літератури для дітей з цікавим сюжетом і простором для розвитку фантазії – українською переклала доцентка кафедри словацької філології Тетяна Ліхтей
«Тітка Агата та її котяча сімка» – приклад художньої літератури для дітей, який не тільки має цікавий сюжет, а й залишає місце для здогадок та дозволяє юним читачам виявити фантазію. Переклала твір словацького письменника Петера Карпинського доцентка кафедри словацької філології Тетяна Ліхтей.
Аби зазирнути у творчу майстерню, модераторка презентації, завідувачка кафедри Наталія Петріца запросила до слова людину, котра, власне, й працювала над казкою.
«Я знаю пана Петера роками, він приїжджає до нас на міжнародні конференції. Це відомий мовознавець, солідний науковець, прекрасний педагог. Погана людина про котів не напише ☺. Його твори переклали навіть у Тайвані, а у нас – ні. Тоді я зрозуміла, що потрібно виправляти ситуацію. Якраз розпочалася пандемія, у мене дома був 20-річний кіт, і я подумала що треба написати про тварин, бо це – позитив. Була впевнена, що знайду у творчості Петера Карпинського щось таке. Знайшла, вирішила перекласти», – поінформувала Тетяна Ліхтей.
«Кафедра словацької філології – яскравий приклад того, як можна активно, по-добросусідському працювати з партнерами. Це не непересічна подія, вона вже є традицією. Колегам бажаю плідної праці, бо наш фронт тут – у навчанні, аби ми працювали інтенсивно і таким чином підтримували ЗСУ. Їх, до речі, наші успіхи теж підтримують», – підкреслив декан філологічного факультету Юрій Бідзіля.
Надрукувати видання вдалося за підтримки Генерального консульства Словацької Республіки в Ужгороді. Генконсул СР Павол Паніс зауважив, що така співпраця між авторами – важлива, тому потрібно продовжувати «прясти цей клубок».
Онлайн долучився автор книги Петер Карпинський, який розповів про ідею написання, прототипи героїв та інше.
Українська версія має цікаве візуальне оформлення, тому про особливості роботи над зображенням «українських котів, а не словацьких» (як хотіла Тетяна Ліхтей) розповіла ілюстраторка Людмила Корж-Радько.
А для того, аби присутні зазирнули трошки в казку, студентки словацького відділення зачитали частинки твору дуально: і словацькою, і українською мовами.