18 травня, День вишиванки, філологічний факультет провів творчо і різноманітно: тут поетично флешмобили, робили селфі, а відтак влаштували літературний вечір, приурочений до ювілеїв визначних закарпатських письменників Івана Чендея та Петра Скунця. Ініціатором й організатором літературного заходу стала кафедра української літератури на чолі з професором Валентиною Барчан.
Валентина Володимирівна привітала присутніх і поділилася думками щодо величі постатей, ушанувати яких зібралася аудиторія. «Нині ми відзначаємо 95-річчя Івана Чендея та 75-річчя Петра Скунця – ювілеї двох великих українських письменників, громадських діячів, видатних випускників філфаку.
Українську літературу на Закарпатті утвердив Василь Ґренджа-Донський, а його достойними послідовниками стали Іван Чендей та Петро Скунць, які своєю творчістю піднесли національне письменство, вписали його в європейський контекст. Також завдяки особистій активній громадянській, державницькій позиції ці письменники сприяли тому, аби постала нова, вільна Україна. Нині цим займаються вже їхні діти, які продовжують справу батьків, зберігають творчий доробок рідних, розповідають про нього, чим активізують історичну, національну пам’ять українців».
Студентки-україністки Руслана Паращук та Марія Якубишин розповіли про творчий і життєвий шлях ювілярів.
Особливими гостями на літературному вечорі стали донька Івана Чендея Марія Чендей-Трещак з чоловіком Іваном Трещаком. Пані Марія зізналася, що дуже рада побувати в УжНУ, адже й сама є випускницею філфаку. «Я нині тут у дуже відповідальній ролі – доньки видатного батька. Ось прозвучала думка, що ми продовжуємо літературні традиції… Може, й так. Я насправді роблю те, що не можу не робити. Мене в цьому дуже підтримує родина, добрі люди. Дякую їм за це!».
Марія Іванівна розповіла, що в неї сьогодні дуже радісний день, бо вийшла друком книга про її батька «Іван Чендей у колі сучасників», яку вона презентувала присутнім. «Колись тато казав, що свою свіжо видану книгу бере в руки так трепетно, як немовля. Тепер щось схоже відчуваю і я. Таких видань на Закарпатті ще не було. У цій книзі зібрані спогади, матеріали сучасників мого батька. Ідея її створення належить Олександру Гаврошу. Втілили задум працівники обласної бібліотеки ім. Федора Потушняка. Тепер бачу, що все вдалося. Хоча наклад через недостатнє фінансування не такий, як би хотілося. Кажу так не тому, що це мій батько, а тому, що сама працюю вчителем і знаю, наскільки потрібні для навчального процесу такі книги у наших бібліотеках. Книга є – і це головне. Дякую щиро всім, хто долучився до її написання! До речі, у майбутньому плануємо перевидати кілька батькових творів».
На завершення свого виступу пані Марія розповіла, що в Івана Михайловича була так звана книга пам’ятних гостей, куди люди, які приходили до них додому, робили якісь записи на пам’ять. З цієї книги вона зачитала вірш, що його написав 1997 року на честь її тата Дмитро Павличко.
А доцент кафедри словацької філології Тетяна Ліхтей презентувала збірку «Між Карпатами й Татрами» – поезії Петра Скунця у словацькому перекладі. Пані Тетяна розповіла, наскільки блискучим був перекладачем сам Петро Миколайович і як довго йшли до того, аби видати його твори словацькою. Також вона подякувала перекладачці Валерії Юричковій за прекрасну роботу та родині Петра Скунця за допомогу. Відтак зачитала кілька віршів українською і словацькою.
Після презентації аудиторії було продемонстровано архівні відео з Іваном Чендеєм.
Поділилася враженнями з присутніми від почутого, побаченого і декан філологічного факультету Галина Шумицька: «Приємно усвідомлювати, що спадщину Івана Чендея і Петра Скунця є кому берегти, передавати далі. Цим займаються Марія Іванівна з родиною, донька Петра Миколайовича Наталія. Те саме робила і покійна Зірка Ґренджа-Донська. Особливо трепетно звучать поетичні рядки Мар’яни Бонь-Якубишин, теж нашої випускниці, в устах її доньки – нашої студентки Марії Якубишин. Виходить, ми в різних світах, але процес комунікації триває. Дуже зараз відчуваються слова Петра Скунця:
«…Та я живу.
Бо тільки догорю, бо тільки зблідну, знидію, загину, –
збідніє людство на одну людину,
осліпне всесвіт на одну зорю…» .
Кожен з нас – це зоря. Кожен унікальний і неповторний. Кожен має своє призначення. А разом ми тут, на філфаку, вчимося, працюємо, творячи простір любові. Наших ювілярів уже немає у нашому зримому світі, але вони живуть. Десь там у позасвітах. І бачать нас. І ми живемо. І будемо живі доти, поки хоч одна душа про нас пам’ятає».
Завершила захід Валентина Барчан, яка подякувала всім, хто долучився до вшанування великих письменників і зауважила, що всі ми взаємопов’язані, тому поки є люди, що творять духовну ауру нашої нації, доти ми живемо і живе Україна.
До слова, краєзнавчий відділ «Карпатика» та читальна зала Наукової бібліотеки УжНУ організувала у фойє виставку творів Івана Чендея та Петра Скунця і наукових досліджень творчості письменників. А третьокурсники-україністи Вероніка Короткіна та Марина Куштан підготували тематичні стінгазети.
фото, відео Віталія Завадяка