Ольга Мікула: «Мода для мене – насамперед мистецтво»

• Як філологія поєдналася у Вашому житті з модою ?

Ольга Мікула

– Закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка – здобула фах українського філолога. Дипломну роботу мала з фольклористики. Ми вивчали народознавство – тоді ще сподобався народний костюм, головні убори, прикраси. Звідси й пізніше зацікавлення модою.

Згодом вступила в аспірантуру, почала писати роботу з фольклористики – керівником був Василь Іванович Івашків. Дуже хороша людина. Допомагав. Я довго писала роботу, бо вийшла заміж, народила трьох дітей. Захистила дисертацію аж 2007 року. Згодом переїхали  до Ужгорода. Працювала в славістичному університеті, трохи пожили за кордоном. Тепер викладаю українську мову індусам в УжНУ.

• То завдяки народознавству Ви зацікавилися модою…

– Так, мене зацікавив український народний костюм. А тепер  бум на вишивку, автентичність. Всі шукають давні речі, витягують зі скринь. Мене зацікавила вишивка і прикраси. Торік спробувала зробити прикраси сама. Вийшло. Тепер задля власного задоволення роблю намиста, кульчики, браслети в національному стилі. Схиляюся до поєднання етномотивів із класикою. Такі речі можна носити до будь-чого – не тільки до вишиванки.

• Робите прикраси тільки для себе?

– Спочатку – так. Потім взялася робити для колежанок, тоді вже й на замовлення. Маю сторінку у ФБ, беру участь у ярмарках, до прикладу, нещодавно у Львові на «ЕлітЕКСПО». Люди цікавляться. У Львові таких майстринь більше. Маю замовлення від спілкування й Інтернетом.

• У якому напрямку плануєте розвиватися?

– У своїх прикрасах використовую скло венеційське, індійське, згарди ручної роботи в поодиноких екземплярах, натуральне каміння. Людям це подобається. Поєднання кольорів, матеріалів. Їх одягає і моя 17-річна донька. Маю клієнтів різного віку – від 25 і старших. Прикраси універсальні.

• Ви берете участь у ярмарках, фестивалях. Модний показ вперше організовуєте?

– Так, уперше. Крім філології, закінчила школу «Майстерня моди», здобувши базовий рівень зі стилю та іміджу. Нещодавно був показ у готелі «Ужгород», який організовувала ужгородська модельна школа «А’star». Мої діти відвідують цю школу, тому і я там побувала. Все дуже сподобалося. Тоді запропонувала директору модельної школи організувати показ українських дизайнерів. Вона погодилася, але попросила мене бути головним організатором.

• Як Ви шукали українських модельєрів? Хто приїде в Ужгород?

– Обдзвонила своїх знайомих дизайнерів, зокрема Тату Каліту зі Львова. Вони запросили колег, які погодилися приїхати після Львівського тижня моди. Так у нас і зібралися учасники «Fashion Bazar», який відбудеться у неділю, 3 квітня.

Погодилися приїхати із дитячими та з дорослими колекціями. Дитячий одяг покажуть Катерина Кароль, Ельза Вербовська зі Львова, також Ксенія Хмелєвая із Бахмуту (Донецька область), Оксана Василян з Ужгорода, яка працює в стилі романтичного бохо, готує дитячу колекцію до Івана Купала.

Крім цього, запросили дитячі магазини «Kids бутик», «Антошка» та магазин «Вишиванка», який представить дитячий етноодяг. Дорослі колекції покажуть українські дизайнери Аліна Йовді з Ужгорода (вечірні сукні), Манана Богочевська зі Львова (святкові вечірні сукні), Катерина Кароль (доросла колекція), Уляна Недошитко, Тетяна Каліта зі Львова. Також будуть магазини «Мехх», «Podium boutique». На вечірньому показі й мої прикраси будуть.

• Чому поєднали дитячий і дорослий покази? Це нетрадиційно.

– Школа готує і дорослих, і дітей-моделей. А дітям потрібна практика. Вони вчать основи дефіле, основи стилю, дієтологію, ази акторської майстерності. Але коли нема практики втілення, це складно. Тому тут дітки матимуть змогу показати свої навички. Свого роду це й реклама закладу.

• На «Fashion Bazar»і буде й шоу-рум, де можна приміряти-придбати одяг. Яка цінова категорія передбачається?

– Вона дуже різна. Є дорогі дизайнерські речі – вони апріорі дорогі, бо в одному ексклюзивному екземплярі. Є категорія середнього рівня – магазини модного одягу з цінами від 400 грн до 2 тисяч грн. Для дитячих дизайнерських речей, думаю, від 500 грн, для дорослих – від 1500.

• Чим «Fashion Bazar» відрізняється від подібних показів?

– У нас інший формат: разом показ і шоу-рум. На Львівському тижні моди це окремо, тому різниться ціна за вхід: на показ дорожче, у шоу-рум дешевше. Можливо, наш формат буде цікавіший і дизайнерам, і відвідувачам. Сподіваюся, що це буде не останній «Fashion Bazar» в Ужгороді. Наразі все на альтруїстичній основі, нема внесків дизайнерів, крім оплати деяких моделей. Хочемо себе зарекомендувати спочатку.

• Що для Вас мода?

– Мода для мене – насамперед мистецтво. Це щось цікаве, незвичайне, екстраординарне. Завжди мені подобалася, але ніколи на ній не зациклювалася. Дуже люблю стильні речі. Треба мати відчуття смаку. Не треба дорогих речей. Хорошим і якісним має бути взуття, сумочка, шарф. Все інше – базовий варіант. Біла блузка, джинси, піджачок тощо. Базові речі обов’язково нейтральних кольорів. Якщо біле, то може бути від яскраво-білого до блідо-рожевого. Принти – одноразове.

Важливий також тип одягу. На кожну поставу є свій фасон. Коли маєте повні ноги й одягаєте коротку сукню – це негарно.

• Купуєте брендові речі?

– Купую, але дуже рідко. Подобається «Hugo Boss», «Мехх»… Специфіка брендових речей – не всім підходять, їх треба міряти. Мені підходять середньостатистичні німецькі, австрійські бренди – «Spirit», «Solyver», «Orsay», «Koma»… Не купую бездумно.

• Які кольори переважають у Вашому гардеробі?

– Темно-синій, білий, брудно-рожевий, зелений, м’ятний, червоний. Джинси ☺. Чорний, білий, кремовий. Принти можуть бути кольоровими.

• Якому одягу віддаєте перевагу?

– Віддаю перевагу комфорту – тому джинси вдягаю часто. Інколи вбираюся в спідницю, взуваю підбори. Але на підборах дуже складно, бо тротуари наші у жахливому стані – не пристосовані до дорогого взуття: шпилька відразу облуплена. Були трафунки, коли обдерла шкіряні підбори. Дороге взуття можна взувати тільки в ресторани чи ще кудись.

• Чи маєте у гардеробі народний костюм? Якщо так, то куди вдягаєте?

– Маю городенківський стрій (сорочка, запаска і все інше) і путивлівський. Одягала на «Bazar International» у Відні. Всім сподобалося. Особливо німцям та австрійцям, які народний одяг – трахтен – одягають у святкові дні й дуже бережливо до традицій ставляться. Хочу вийти на день вишиванки. Знаєте, у строї важко ходити в нашому динамічному житті. Всі елементи костюма треба правильно зав’язати, щоб не впала плахта й інше.

• Чим займаєтеся, крім викладання, створення прикрас?

– На спорт нема часу – займаюся тільки вдома. Весь час іде на сім’ю: воджу дітей до школи, на гуртки. Маю їх трьох – 17, 10 і 8 років. Старша цікавиться модою. Думає, що їй уже не треба порад ☺. Молодша гарно малює і ліпить. Це мені подобається. Молодша донька і син ходять у школу моделей.

• Плани на майбутнє?

– Гм… Хрестиком я вишиваю – ще би дуже хотіла навчитися вишивати бісером. Відвідувала б навіть майстер-класи. Якщо вдасться цей показ мод, організовувала би такі заходи й надалі.

• А в «майбутньому» педагогічному що бачите?

– Я вже згадувала про дослідження фольклору як свій дипломний проект і дисертацію. Не проти б повернутися до народної творчості і як викладач університету.