Vegesh M., Kontsur-Karabinovych N., Marchuk V., Palinchak M., Holonic J. Ukrainian Greek Catholic Church: Past and present. Fairmont: Academic publishing Fairmont. Locust AVE 1489. Fairmont. WV. USA. Year 2020. 389 p.
Історію Греко-католицької церкви неможливо розглядати поза контекстом літопису державності та соборності України XX ст. Тим більше, що тисячі її священників і мільйони мирян були не лише об’єктом міжнародної політики, а й суб’єктом етнополітичного, релігійного і духовного розвитку українського народу. Священнослужителі брали участь у передвиборчих мітингах і безпосередньо в діяльності Галицького сейму, були серед засновників та активістів «Просвіти», Наукового товариства ім. Шевченка, «Сільського господаря», «Маслосоюзу» та інших громадських та кооперативних товариств, обиралися до Національної Ради Західно-Української Народної Республіки, служили капеланами в легіоні УСС, Галицькій армії та УПА, сформували релігійне дисидентство в опозиційному русі 40-80-х pp. XX ст. Нині УГКЦ є важливим етнокультурним чинником державотворення незалежної України.
Автори дослідження поставили перед собою такі завдання: проаналізувати стан наукової розробки теми та джерельну базу дослідження; розкрити специфіку конфесійно-етнічних процесів в Австро-Угорщині, характер, механізм і наслідки конфесійно-інституалізаційних трансформацій греко-католицизму в Галичині наприкінці XIX – початку XX ст.; показати націо- і державотворчу роль Греко-Католицької церкви в розбудові Західно-Української Народної Республіки; участь її діячів у діяльності Української Національної Ради і Державного секретаріату, місцевих органів самоврядування, службі польовими капеланами у Галицькій армії; підтвердити спрямованість етнічно-конфесійної політики влади Другої Речі Посполитої на західноукраїнських землях у 1918-1939 рр.; визначити зміст і характер дискусій в середовищі єпископату щодо державно-політичних орієнтацій Церкви у міжвоєнний період; показати спроби станіславського єпископа Г. Хомишина нормалізувати українсько-польські стосунки, що викликало спротив більшості націонал-демократичних сил; з’ясувати зміст і характер конфесійно-інституалізаційної політики гітлерівців на території Генеральної губернії; показати екуменічні наслідки рішень Львівського «собору» 1946 р., який зініціював етноконфесійні трансформації греко-католиків західного регіону в умовах підпілля 40-80 рр. XX ст.; проаналізувати політику УГКЦ у вирішенні соціальних і національно-культурних проблем народу, збереженні його історичної пам’яті, формуванні системи морально-етичних цінностей; з’ясувати роль та місце УГКЦ у подоланні міждержавного протистояння у Центрально-Східній Європі, гармонізації міжнаціональних стосунків на сучасному етапі українського державотворення; проаналізувати документальні матеріали, у яких йдеться про різноманітну і багатогранну діяльність Галицького митрополита (Пастирські послання, меморандуми, листування, збірники документів тощо).
Metropolitan Andrey Sheptytsky and the Greek Catolic in Eastern Galicia and Transcarpathia: Collective monograph / M. M. Vehesh, M. M. Palinchak, V. V. Marcuk, Ye. B. Kish, I. M. Vegesh, A. Z. Korolko, N. M. Kontsur-Karabinovych, N. V. Marcuk. (SENSE). Lviv – Torun: Liha-Pres, 2019. 212 р.
29 липня 2020 р. минуло 155 років від дня народження митрополита Андрея Шептицького, якого ще за життя цілком справедливо називали Великим митрополитом. Своєрідним подарунком цій знаменній даті стала монографія, яку підготували до друку науковці трьох українських університетів – Ужгородського національного університету, Прикарпатського національного університету імені В. С. Стефаника та Івано-Франківського національного університету нафти і газу. Монографія побачила світ у міжнародному українсько-польському видавництві «Ліга-Прес», яке індексується в системі (SENSE).
Головна мета цього монографічного дослідження полягає в тому, щоб по можливості в комплексі висвітлити церковну, наукову, освітню, культурну та громадсько-політичну діяльність Андрея Шептицького на фоні його епохи. Поряд з головною метою автори намагалися вирішити також цілу низку конкретних завдань: проаналізувати документальні матеріали, у яких йдеться про різноманітну і багатогранну діяльність Галицького митрополита (Пастирські послання, меморандуми, листування, збірники документів тощо); дати об’єктивну оцінку спогадам очевидців і науковим публікаціям українських та зарубіжних дослідників про митрополита Андрея Шептицького; простежити життєвий шлях визначного релігійного і громадсько-політичного діяча кінця XIX – першої половини ХХ століття на фоні загальної характеристики епохи, у якій він творив; висвітлити діяльність Андрея Шептицького в галузі освіти і культури, піднесення духовного рівня українців; зробити аналіз основних теологічних праць митрополита, прослідкувавши еволюцію його екуменічних поглядів, довести, що екуменізм Шептицького не обмежувався лише теоретичними концепціями, але й був спрямований на досягнення конкретних результатів; з’ясувати мотивацію ставлення Андрея Шептицького до різноманітних політичних режимів, які впродовж його пастирської діяльності змінювалися на західноукраїнських землях (австрійського, польського, радянського, нацистського); акцентувати на особливостях релігійної ситуації в Закарпатті (Підкарпатська Русь – Карпатська Україна) упродовж міжвоєнного періоду (1938-1939 рр.) та висвітлити позицію митрополита; провести паралелі між епохою, у якій жив і творив Андрей Шептицький, та сучасним станом конфесійної ситуації у Закарпатській області України.
Україна в історії Європи XIX – початку XXI ст.: історичні нариси / С. В. Віднянський (відп. ред. та керівн. автор. кол.), М. М. Вегеш, О. М. Горенко, О. В. Даниленко, О. А. Іваненко (відп. секретар), М. О. Кононенко, Н. В. Кривець, О. О. Кураєв, О. Є Лисенко, А. Ю. Мартинов, І. Б. Матяш, О. О. Мітрофанова, В. В. Піскіжова, Є. В. Сафар’янс, М. С. Точицький, Г. О. Харлан. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. 814 с.
У монографії науковців Інституту історії України НАН України представлені історичні нариси, присвячені місцю України в європейському історичному процесі та проявам її європейської присутності у ХІХ — на початку ХХІ століть. На широкій і маловідомій джерельній базі досліджуються європейські культурно-цивілізаційні рецепції України у ХІХ — на початку ХХ століть, місце українського питання та України в європейській історії ХХ століття, участь незалежної України в європейському інтеграційному процесі на сучасному етапі. Багатий і оригінальний конкретно-історичний матеріал, який проаналізовано й узагальнено у книзі, дає змогу читачеві глибше осягнути історичні витоки, головні напрями й форми взаємин українців із народами Європи, основні етапи, проблеми й перспективи співпраці України з Європейським Союзом, а також еволюцію позиції окремих країн-членів ЄС щодо російсько-українського збройного конфлікту впродовж 2014–2019 рр.
Робота науковців відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН відзначається осяжним за охопленням хронологічним, тематичним і географічним виміром в координатах Україна-Європа, що надає їй комплексного характеру. Теоретичні положення і висновки авторів ґрунтуються на солідній і розлогій джерельній базі, що містить і матеріали архівних фондів, і нормативні документи, і різнорідні публікації кількома іноземними мовами. Україна, виробивши своєрідну ментальність і стійкість народу, була і залишається брамою Європи, автори монографії слушно відзначили: «Втім і нині у світі подекуди до кінця не усвідомлюють ані багатства й величі української історії, ані її глибинного цивілізаційного змісту».
На нашу думку, рецензоване видання стане в нагоді науковцям, викладачам, студентам, дипломатам і політикам України і зарубіжжя, істотно послужить всім зацікавленим історією та культурно-цивілізаційним буттям України як органічної складової європейської цивілізації. Робота науковців відділу всесвітньої історії і міжнародних відносин Інституту історії України НАН України має всі ознаки фундаментального наукового дослідження, яке, за своїм теоретичним рівнем, тематичним розмаїттям, надзвичайно розлогою джерельною базою, зваженими висновками становить вагомий та неординарний здобуток вітчизняної історичної думки.
Vegesh M., Vegesh I., Palinchak M., Holonic J. Carpathian Ukraine in Central Ewropean political crisis on the eve of the Second World War (1938-1939). Fairmont: Academic publishing Fairmont. Locust AVE 1489. Fairmont. WV. USA. Year 2020. 291 p.
Актуальність даного дослідження полягає у необхідності розвінчування тверджень сучасних теоретиків неорусинства, які ставлять під сумнів належність краю до України. Вони всіляко заперечують закономірність політичних процесів, що мали тут місце в 1918–1919 рр. і, особливо, наприкінці 30-х років, роблять спробу довести, що ідея самостійності Карпатської України була привнесена на Закарпаття ззовні, зокрема з Галичини. Використані джерельні матеріали ряду вітчизняних і зарубіжних архівів аргументовано доводять всю безпідставність і псевдонауковість таких сепаратистських тлумачень. Вони, навпаки, переконують, що Карпатська Україна була творінням місцевих чинників, хоча на неї мали вплив ряд міжнародних і внутрішніх факторів.
Хронологічні межі роботи охоплюють період від вересня–жовтня 1938 р., коли політичні сили Закарпаття активізували свою діяльність в боротьбі за автономні права і незабаром їх здобули, до кінця березня 1939 р. – проголошення незалежності Карпатської України та початковий період окупації краю військами гортистської Угорщини. Для того, щоб простежити закономірність і систематичність тих чи інших процесів (діяльність угорської іреденти в Закарпатті), робиться екскурс в минуле. У 1938–1939 рр. український народ Закарпаття в черговий раз переконався, що тільки незалежна Україна може бути гарантом безпеки краю. Виходячи з цього, незаперечним буде твердження, що існування Карпатської України як автономної, а згодом і незалежної держави, прискорило процес возз’єднання всіх українських земель в єдиному державному механізмі.
Vegesh M., Vegesh I., Palinchak M., Holonic J. The researcher Oleksa Dovbush and Carpathian Opryshky. The life path and scientific activity of academician Volodymyr Grabovetskyi. Memoirs. Epistolary herimage. Selected bibliography (1928-2015). Fairmont: Academic publishing Fairmont. Locust AVE 1489. Fairmont. WV. USA. Year 2020. 596 p.
Видатні історики України Володимир Антонович, Михайло Грушевський та Іван Крип’якевич залишили у вітчизняній науці глибокий слід не тільки завдяки своїм фундаментальним працям. Вони створили власні національні історичні школи, виховали цілу плеяду істориків. Безумовно, що таким здобутком сьогодні може похвалитися далеко не кожний, навіть і відомий, сучасний дослідник.
Серед десятків талановитих учнів академіка Івана Петровича Крип’якевича особливе місце належить відомому українському історику, доктору історичних наук, професору, академіку Вищої школи України Володимиру Васильовичу Грабовецькому, перу якого належить понад 1000 наукових праць: монографій, брошур, статей, рецензій, оглядів. Тільки один перелік окремих видань вченого заслуговує подиву (надзвичайно велика продуктивність пошукової роботи) і викликає гордість за українську історичну науку – «Народний герой Олекса Довбуш. Історичний нарис» (Львів, 1957); «Олекса Довбуш – легендарный герой украинского народа» (Москва, 1959.); «Звенигород. Нариси з історії західноукраїнських міст і сіл» (Львів, 1959); «Як Довбуш карав панів. Оповідання та легенди» (Київ, 1960.); «Антифеодальна боротьба карпатського опришківства ХVІ–ХІХ ст.» (Львів, 1966); «Селянське повстання на Прикарпатті під проводом Мухи 1490–1492 років» (Львів, 1979); «Гуцульщина ХІІІ–ХІХ століть. Історичний нарис» (Львів, 1982); «Нариси історії Прикарпаття» (вийшло 6 томів, які розкривають історичні події в регіоні з найдавніших часів, – відповідно у 1992, 1993, 1993, 1994, 1994, 1995 рр.); «Олекса Довбуш 1700–1745» (Львів, 1994) тощо.
Володимир Грабовецький – співавтор фундаментальних колективних праць «Українська Радянська Енциклопедія», «Історія селянства Української РСР», «Радянська енциклопедія історії України», «Історія міст і сіл УРСР» (українське і російське видання), «История Украинской ССР в десяти томах». Праці історика друкували престижні журнали «Архіви України», «Жовтень», «Дзвін», «Український історичний журнал», «Наука і життя», «Пам’ятки України», «Наука і суспільство», «Музика», «Наша культура», «Народна творчість та етнографія» та інші. Володимир Грабовецький друкувався на сторінках пряшівського часопису «Дружно вперед», аргентинського «Знання», вінніпегського «Українського слова», нью-йоркських «Українських вістей», варшавських «Наша культура» і «Наше слово».
Володимир Грабовецький брав участь в багатьох міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях. Тематика наукових пошуків академіка надзвичайно різнопланова: соціально-економічне становище населення західноукраїнських земель і його антифеодальна боротьба, Олекса Довбуш і рух карпатських опришків, західноукраїнські землі в період народно-визвольної війни 1648–1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького, Прикарпатська Хмельниччина, вірменські поселення в Галичині, історія Гуцульщини, історія міст і містечок Прикарпаття, розвиток культури на західноукраїнських землях, визначні постаті нашої історії.
Із вищесказаного видно: Володимир Грабовецький вніс значний вклад у розвиток української історичної науки, який потребує детального вивчення і узагальнення. Не викликає жодного сумніву, що будь-який дослідник історії України епохи середньовіччя, розкриваючи ті чи інші аспекти історії України доби феодалізму, не може обійтися без використання праць Володимира Грабовецького. Виходячи з цього, вивчення і аналіз наукової спадщини вченого становить значний науковий інтерес і має актуальне значення.
Vegesh M., Palinchak M., Holonic J. Geopolitics: Ukraine, Europe, World (socio-political view). Fairmont: Academic publishing Fairmont. Locust AVE 1489. Fairmont. WV. USA. Year 2020. 249 p.
До підручника увійшли нариси про засновників науки, яка протягом тривалого часу вважалася забороненою в колишньому Радянському Союзі – Фрідріха Ратцеля, Рудольфа Челлена, Карла Гаусгофера, Алфреда Тейлора Мегена, Ніколаса Спайкмена та багатьох інших. Автор не обходить увагою також яскравих представників теорії географічного детермінізму, доводить, що початки геополітики слід шукати у найдавніші часи. Саме тому в пропонованому читачам виданні також йдеться про Аристотеля, Гіппократа, Цицерона, Макіавеллі, Монтеск’є…
Основні погляди визначних геополітиків згруповано в окремі розділи «Німецька геополітика», «Італійська геополітика», «Англійська геополітика», «Скандинавська геополітика», «Американська геополітика», «Французька геополітика», «Російська геополітика», «Українська геополітика». Значну увагу відводиться висвітленню місця України в сучасному геополітичному просторі.