Петро Манько: Усмішка, що світила навіть на війні…
Історія випускника хімфаку УжНУ, що вирізнявся добротою, справедливістю, любив футбол і мріяв про сина, а як прийшла черга воювати – без вагань узяв до рук кулемета
Самоповага неможлива без гідної поваги до голосу предків. Коли предки залишаються забутими, коли їхній попіл не стукає в серця нащадків, нащадки залишаються тінями.