Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Про що мовчать стіни?

0 396
Про що мовчать стіни?
Написами й малюнками на партах в аудиторіях нікого вже ніби не здивуєш. Та, спускаючись / піднімаючись запасними східцями корпусу університету на Бамі, мимоволі ловлю оком записи й на стінах та дверях. В УжНУ вчаться, виявляється, дуже творчі й кмітливі люди. Чому? Бо ж не обмежуються вульгарщиною, ні! Прочитати тут можна настінні анонімні вірші, хай невеликі, на якихось 4–6 рядків, чи послання-прохання, або й однісіньке слово, пошук сенсу якого не дасть тобі спокою годинами.

Звичайно, це все може здаватися смішним, хоч насправді стає якось сумно. У кожному куточку університету – як мінімум дві-три, так би мовити, нотатки. Видно, комусь бракує майданчика, щоб висловити свою думку, дехто передає якесь своє послання Універсуму чи ще комусь, хтось взагалі робить таке заради забавки. Але й це ще не все. Ще є маленькі розбиті скляні блоки, які багато хто використовує як попільничку. Мотив? Незбагне́нний.

Про що мовчать стіни?Совість… Побачив це слово на одній зі стін. Ось чого бракує тим, хто займається таким «мистецтвом». Не може ж бути, що це єдиний спосіб висловити свої думки, реалізувати свій креатив…

А ще цікаво, що майже нікого ця печерна творчість не обходить. Байдуже, як виглядають стіни, коридори, парти в університеті міста на кордоні з Європою. В яку так хочемо безвізово їздити. Може, теж, щоб показати ступінь свого креативу? 

Зрозуміло, що деколи нічим зайнятися, що хочеться «піти проти системи», але чи в псуванні й загидженні того, в чому живемо й що використовуємо, – той спротив…  

На жаль, творці цих «шедеврів» безіменні. Але вони є. Може, й із залишками совісті. Недаремно ж вона пробилася з когось на стіну. А в когось може й прокинутися… І залишитися чистою. Як непописана біла стіна.

Петер Будай,
студент відділення журналістики
Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.