Студент юрфаку Віталік Дячук узяв участь у польському проекті «Study Tours to Poland»

STP – не туристична поїздка. Це 12 днів інтенсивної праці, але зовсім іншої, ніж у студентському повсякденні. Програма візиту доволі насичена й покликана допомогти учасникам надбати новий досвід, знання та навички. Реалізація проекту передбачає працю у міжнародній групі, а також спільне дозвілля, пізнавання нових місць, цікавих людей. А ще –можливість ділитися з іншими вже здобутим, будувати спільні плани та мріяти про майбутнє.

Для участі в STP кандидати проходять відбір на конкурсній основі. Серед вимог: віковий ценз – від 18 до 21 року, бути громадянином України, Білорусі, Молдови або Росії та навчатися у цих країнах. Організатори беруть на себе витрати щодо помешкання й харчування на теренах Польщі під час візиту, оформлення візи. Учасник, своєю чергою, самостійно врегульовує витрати з медичному страхування для отримання візи.

Четвертокурсник юридичного факультету Віталій Дячук після всіх формальностей, заповнення заяв та надсилання рекомендаційних листів, потрапив у квітневий заїзд разом із одинадцятьма учасниками з різних куточків України, Білорусі та Росії.

Кожну команду приймає якась із польських громадських організацій. Цього разу це було об’єднання «KReAdukacja». Перші три дні виявилися екскурсійними.

Спочатку представники організації розповіли, хто вони такі й чим займаються. Відтак влаштували мандрівку Любліном. Учасники ознайомилися з цим містом, як то кажуть, «od stóp do głów» (з ніг до голови). У рамках програми оглянули Люблінський замок, театри, безліч архітектурних пам’яток, потрапили навіть на «Lublin Jazz Festival».

У рамках програми на вибір учасників було запропоновано два проекти. У квітневому заїзді можна було попрактикуватися на радіо або ж узяти участь у проекті «Проектор» (проведення  просвітницьких лекцій в школах).

«Програма представляє купу цікавої інформації про Польщу. Дає можливість зрозуміти культуру, ознайомитися з системою органів влади. Та найголовніше – знайти нових друзів», – каже Віталій.

Наш студент обрав практику на радіо. Його стажування тривало декілька днів і виявилося надзвичайно цікавим. Завданням радійного проекту стало опитування людей на вулицях міста. Питань усього два: «Коли було ухвалено польську конституцію?» та «Скільки куплетів у польському гімні?».

Учасники самі монтували сюжет, мало того – їм навіть дозволили вийти в прямий ефір, оскільки на польському радіо функціонують дві українськомовні програми.

Студенти зустрілися також із редактором газети «Люблінський кур’єр», який розповів про роль місцевих ЗМІ у формуванні громадянського суспільства.

Наступні дні були присвячені ознайомленню з системою правління Польщі. Студенти відвідали Раду міста Любліна, зустрілися із її секретарем та директором відділу міжнародних прав та інвестицій. Дізналися про те, як функціонує Люблін, та про громадський бюджет.

Зустрілися й із депутатом польського сейму від партії «Громадська платформа» Йоанною Мухою. Обговорили питання правотворення Любліна, ставили й просто особисті питання жінці. До прикладу, чому вирішила стати депутатом.

Показали учасникам програми і столицю Польщі –Варшаву. Відбулися візити до Польского сейму та сенату. Молоді розповіли не тільки, як ці органи функціонують, а й докладно описали історію їх створення.

У Варшаві відбулася зустріч з координатором STP. Обговорювали програму та шляхи її поліпшення. Хоча учасники не мали жодного зауваження, адже все, що їм запропонували, виявилося на найвищому рівні.

Студенти також відвідали Майданек, німецький концентраційний табір і табір смерті на території Польщі в часи Другої світової, що приблизно в 4 км від центру міста Любліна. «Відчуття там дивні. Коли ходиш тими камерами, то здається, ніби весь біль і всі страждання й тепер пронизують ті стіни. Після цієї екскурсії всі були трохи пригнічені, проте вважаю, що такі місця варто відвідувати, щоб пам’ятати історію», – зауважив Віталій.

Під завісу проекту учасникам знову запропонували взяти участь у проектах – цього разу соціальних. До прикладу, частина студентів влаштувала акцію «безкоштовні обійми», інші, серед яких і був Віталій, обрали «пранк». Сенсом розіграшу стала перевірка перехожих людей на чуйність. Один герой удає, ніби йому стає погано і чекає, аби люди, які його оточують, допомогли. Варто зауважити, що жодна людина не пройшла осторонь. Декотрі навіть викликали швидку допомогу.

Завершили програму святковою вечерею, подякою організаторам за чудовий досвід і презентацією результатів практик і проектів.

Повернувшись додому, Віталій наголошує: «Я б порадив кожному студенту спробувати себе в цій програмі. Це колосальний досвід і можливість дізнатися щось нове. Єдина сумна річ – те, що в проекті не можна брати участі двічі».