Студенти УжНУ стали призерами Всеукраїнських дебатів зі сталого розвитку в Одесі

У дебатах узяли участь 18 команд із різних куточків України. На відміну від минулорічних змагань трохи змінилася система оцінювання. Дебатували у чотири тури. У першому (1/8 фіналу) жеребкуванням команди були розділені на на дві групи – А (8 команд) і Б (10 команд).

У 1/8 кожен колектив зіграв двічі, протягом ігор судді оцінювали кожного учасника за критеріями аргументованості, культури виступу. Команди, які набрали найбільшу кількість балів у своїй групі, переходили в наступний етап.

У другому турі грали на вибування: хто набрав найменшу кількість балів, залишав гру. Третій тур і фінал відбувалися за цим же сценарієм.

Особливістю змагань стало те, що визначали кращого надзвичайно різні студенти – представники найрізноманітніших професій: юристи, аграрники, менеджери, педагоги, політологи, залізничники…

У фіналі зустрілися представники Одеси та Донецька. Гра виявилася надзвичайно напруженою, обидві команди мали сильну аргументацію і харизматичних учасників. Перемогу здобула команда «Троє в каноє» з Донецька. Ужгородці ж цього року вибороли третє місце.

Ще одною новинкою цьогорічних дебатів стала панельна дискусія. Її проводили на основі 17 цілей сталого розвитку. Кожна команда мала вибрати свою і довести, що саме ця мета є в цей момент пріоритетнішою.

Що ж до вражень від «Перлини біля моря», то ними поділилася третьокурсниця факультету суспільних наук Ярослава Турянин: «Організатори постаралися на славу. Команди жили в одному з готелів неподалік від місця дебатування. Було передбачено розважальну програму: екскурсії, концерти, вечірки-знайомства. Не описуватиму Одесу, про яку нам розповіли на екскурсіях, розповім про «свою» Одесу.

У ній – неймовірно приємні люди, які можуть заговорити з тобою на одній з вулиць так, ніби ви знайомі все життя. Наша Одеса – це місто жартів і нових знайомих з усієї України. Наша Одеса надихає на нові ідеї та звершення, змушує мріяти, тут відпочиває не тільки тіло – набирається сили душа.

Це місто, в якому, коли заходиш до ресторану, тебе стрічає кіт Вася, і ти почуваєшся наче вдома. Тут ми знайшли купу знайомих, розкрили в собі щось нове. Знаєте, є вислів: «Побачити Париж – і… померти». Так-от, Одесу колись порівнювали з Парижем… Але, побачивши її, хочеться жити! І жити довго!».