Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Коледжани УжУ організували благодійний літературно-мистецький захід «Осіння палітра українського слова»

0 8
Осінь в Ужгороді має особливу магію. Вдягаючи давнє місто в багрянець і золото, вона загострює слух до тиші, до подиху вітру, до найтонших вібрацій людської душі. 10 листопада у великій залі ректорату Ужгородського університету розгорнулося дійство, яке стало чимось значно більшим за академічний захід чи літературний вечір. Благодійний літературно-мистецький захід «Осіння палітра українського слова», організований Природничо-гуманітарним фаховим коледжем, став живою, пульсуючою судиною нашої ідентичності.

Подія народилася з глибокої потреби популяризувати рідну українську мову, відкрити світові неповторну красу поетичного слова Закарпаття та об’єднатися.

Слово було не просто метафорою, а символом оберегу, молитви і водночас кришталевої краси та ніжності учасників і присутніх. Також захід символічно став дорогою, котра розпочалася з найголовнішого – з голосів, злитих в унісон у Державному Гімні України, та з хвилини мовчання, якою вшанували світлу пам’ять полеглих Героїв. Завдяки їхній незламності маємо розкіш тримати в руках книжки, говорити рідною мовою і дихати осіннім повітрям вільного Закарпаття.

Володимир Росоха
Володимир Росоха

Відкриваючи захід, директор коледжу Володимир Росоха нагадав рядки Шевченка про те, що серце оживає, коли чує слово. У цій залі слово справді оживало – і як духовний блокпост у благословенні отця Владислава Ігнатишина, і як головний камертон усього вечора, коли на сцену вийшла натхненниця й ініціаторка цього дійства, голова циклової комісії й поетеса Мар’яна Андрусь із авторським віршем «Дорога». Це задало стилістичну архітектуру вечора, проклавши глибоку внутрішню мандрівку поколінь, пам’яті, болю і світла.

Мар’яна Андрусь зуміла перетворити поетичне слово на міст, що з’єднав земні клопоти й високі небесні орієнтири, зв’язавши в один гармонійний клубочок голоси студентів, викладачів, знаних майстрів пера та кожного слухача в залі. Ця поетична «Дорога» нагадала про головне: кожен наш крок, кожне мовлене українське слово і кожна добра справа на цьому шляху мають значення, аби через терни випробувань іти до світла, рятуючи одне одного.

А потім чекав міст крізь кілометри та кордони – зворушлива відеоробота випускниці коледжу Анни Андрусяк «Не дайте голосу замовкнути», яка об’єднала українців в далекій Ірландії. Вона довела: українське слово не має відстаней, воно зігріває крізь кордони. Далі на нас чекало сузір’я голосів Срібної Землі, яке відкривалось усім присутнім як пелюстки осінньої хризантеми. Зі сцени лунала мудрість і сила від очільника закарпатських письменників Василя Густі, витончена жіноча лірика Христини Керити, глибоке філософське слово науковця і письменника Михайла Рошка, а також щемкі поетичні рядки викладачок коледжу — авторська поезія Ліни Дорогих та декламація Альвіни Лукавської.

Василь Густі, Христина Керита, Михайло Рошко
Василь Густі, Христина Керита, Михайло Рошко

Особливо трепетною нотою відгукнулося вшанування пам’яті видатного Дмитра Креміня. Його син, відомий науковець і колишній державний мовний омбудсмен Тарас Кремінь, хоч і не зміг бути присутнім особисто, надіслав відеопривітання із читанням батькових віршів. Цей зв’язок поколінь, пропущений крізь екран і тишу залу, наповнив простір особливим трепетом.

Поезія цього вечора дивовижно перетікала в музику. Неперевершене вокальне тріо Закарпатського народного хору (Ольга Свида, Ольга Міщенко та незрівнянна заслужена артистка України Яна Садварій) у супроводі Михайла Бровді подарували і крилату пісню «Якби я мала крила орлині…», і життєствердні «Білківські співанки». А виступи скрипаля та співака Сергія Пічкаря, сольний блок Яни Садварій та зворушливий родинний дует Тетяни й Соломії Ловских створили ту неповторну атмосферу, коли музика стає продовженням слова.

Далі підхопили вектор нашої дороги юні голоси – студенти коледжу та філологічного факультету, промовляючи зрілу, болючу, але світлу поезію, стверджуючи, що у нашого слова є майбутнє. Студентка філологічного факультету Ольга Савляк зворушливо виконала пісню «Назустріч долі», коледжанка Євгенія Заєць торкнулася струн душі «Ой у вишневому саду», а юні філологині Ганна Зубець і Тетяна Гриненьків декламували власні вірші так проникливо, що здавалося, ніби сама осінь зупинилася біля дверей залу, прислухаючись до їхніх рядків.

Найголовніше – «Осіння палітра» не була замкнена сама в собі. Усе, про що говорили, чого прагнули й чому аплодували, було сповнене щирого прагнення підтримати і словом, і ділом.

Кульмінацією вечора став благодійний аукціон книг із підписами авторів та цінних мистецьких виробів. Заступниця директора коледжу Наталія Александра та старша викладачка Інна Шаркань провели його настільки майстерно, енергійно і з теплом, що кожен лот знаходив свого власника, перетворюючись на реальний внесок у велику справу милосердя.

Вечір залишив по собі почуття натхнення, вдячності і тепла. Учасники дійства і глядачі пройшли дорогою завдовжки в кілька годин, але ця дорога триватиме далі в серцях. Бо поки плекаємо рідне слово, підтримуємо одне одного у найважчі хвилини й перетворюємо любов до мистецтва на дієву допомогу – ми непереможні.

Бережіть українське слово, творіть добро і вірте в Україну! Слава українському слову! Слава Україні!

За інформацією Природничо-гуманітарного фахового коледжу УжУ
Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення кількості спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані коментарів.