Закарпатський муздрамтеатр потішив глядача барвистою прем’єрою

Під час прем’єри повний зал зачаровано співпереживав драматичне дійство на сцені. Вистава виявилась суголосною сучасній добі, коли міжнаціональні шлюби стали поширеним явищем. Чудові костюми, декорації, музичне оформлення та хореографія роблять закарпатську «Циганку Азу» надзвичайно колоритною. Прем’єра не залишила нікого байдужим і після перегляду відбулося жваве обговорення.

Голова закарпатської організації Національної спілки письменників України Василь Густі бачив за життя три різні постановки цієї п’єси:

«У нашому цинічному світі хочеться побачити чистоту почуттів, драму серця. Режисер розкрутив два вулкани – слов’янський і циганський, які зрештою спричиняють вибух», – коментує поет.

«Після вистави хотілося вийти в дощ помовчати. Все було по-справжньому. Сильно. Образ циганської матері Гордилі вийшов на рівні архетипу, а родове прокляття пробирало до мурашок на шкірі. Вразила несамовита натура циганки Ази (Лариса Волковська). На сцені відбувався діалог української та циганської культур, навіть їх взаємопроникнення. Зал сприймав побачене як священнодійство. Це справжнє мистецтво», – ділиться враженнями декан філологічного факультету Галина Шумицька.

«Вдалий розподіл ролей. З акторів виокремив би Любомира Геляса, який зіграв цигана Василя (цікаво, що колись цю роль грав і його дідусь Ярослав Геляс), Анатолія Мацака (циганський отаман Апраш), Наталію Засухіну (Гордиля, мати табору). Це чудові роботи!» – каже колишній актор, телеоператор та режисер Омелян Коляджин.

«Це притча про міжцивілізаційні любовні романи. Сучасна, несподівана вистава. Декорації не ті, до яких звикли, нагадували часи Мойсеєва, коли весь простір задіяно. Бракувало трохи українського села. У музиці використано контрапункт між українською і циганською музикою. Адже пісня і танець є одними з головних оздоб «Кроку від любові»», – коментує професор Ужгородського національного університету Сергій Федака.

Наступний показ вистави відбудеться у неділю, 26 листопада, о 18:00.