Саме під таким ідейним закликом уже двадцять четвертий рік поспіль у вересневому місті Лева відбувся «Львівський форум видавців». Цьогоріч найбільший український книжковий ярмарок та один із наймасштабніших заходів такого зразка в Східній Європі тривав із 13 до 17 вересня в традиційному місці його проведення – Львівському палаці мистецтв, а також у ще понад 40 локаціях міста. За 5 днів охочі могли відвідати понад 1000 культурних та освітніх заходів у рамках програми цього букіністичного дійства.
На «Львівському форумі видавців»
Назад1 з 9Вперед
100 тонн книжок – саме такою, за підрахунками організаторів, є сукупна вага експонованої на ярмарку продукції. Але не одним ярмарком… Варто згадати, що в межах формату Форуму відбувся також 12-й Міжнародний літературний фестиваль, 23-й Конкурс і церемонія вручення премії «Найкраща книга Форуму», 8-й Всеукраїнський бібліотечний форум, 6-а Благодійна акція «Третій вік: задоволення від читання». Цього разу організатори підготували й провели 15 тематичних кластерів і спецпроектів (для порівняння: торік їх було лише 5).
Почесними гостями фестивалю стали Філіп Сендс (Велика Британія), Генрі Марш (Велика Британія) та ряд інших. Серед спецгостей: Карл-Маркус Ґаус (Австрія), Пітер Х. Фогтдаль (Данія), Єелле Рюмер (Нідерланди), Ян Вагнер (Німеччина), Вітольд Шабловський (Польща), Щерек Зємовіт (Польща), Дубравка Угрешич (Хорватія, Нідерланди), Каталін Доріан Флореску (Швейцарія) та ще понад 50 авторів з 25 країн світу.
Фокусною темою чи своєрідним лейтмотивом Форуму-2017 став вислів «Точка творення». Президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль з цього приводу зауважила:
Олександра Коваль
– Форум видавців у Львові від самого початку був місцем, де творилося щось нове: книги і видавці, тексти і автори, цінності й сенси. Нині світ дуже змінився, і ми разом спробуємо зрозуміти час, у якому живемо, щоб стати точкою творення для світу майбутнього.
Але точка творення це не лише сам захід, не лише книга, це кожен із нас. Організатори крізь призму завуальованого філософізму через чи не найуніверсальніший для цього інструмент – книгу, кореспондують своєму реципієнту ідею світлого та щасливого майбутнього. Заради реалізації такої мети й пропонується отака плацентарна комунікативна платформа, що мала б спричинитися до зародження геть нових, подеколи революційних поглядів, нових бачень, нових візій світу майбутнього, які до снаги творити сьогодні кожному.
Опинившись в епіцентрі подій, пересічний відвідувач спочатку проходить етап адаптації: люди, книги, камери, величезні натовпи, що броунівським рухом пересуваються виставковим центром, змінюючи стенди та поверхи. Посеред цього хаосу можна помітити епатажних українських політиків, позбавлених громадянства, які використовують можливість <…>, мера міста, який по-господарськи оглядає свої «володіння», деяких українських нардепів та ін. Аж ось поруч тебе прошмигнув круглолиций приємний чоловік середнього зросту з примітною синьою валізкою на коліщатках. Та це ж Андрій Кокотюха! Гм… Точно книжки повіз на презентацію… Чи не книжки?! На одному зі стендів помічаєш, як зачісує маленьким гребінцем свою «шевелюру», готуючись до зустрічі з читачами, завжди монолітно невеселий ззовні Юрко Винничук. У ярмарковій тисняві ти лицем до лиця стрічаєшся з краваткою Віталія Портнікова, бо голова його акурат над твоєю, а з екрану телевізора зріст велета української політичної публіцистики нівелюється. На воротях Палацу Потоцьких пропагує національну ідею засновник «Українського культурного фронту» Орест Лютий… перепрошую, Антін Мухарський, епатуючи своїм зовнішнім виглядом і харизмою.
Юрій Журавель з Олегом Хававчаком
Біля входу у виставкові зали тобі протягує для привітання руку Журавель, цікавлячись, як справи, і нагадуючи про кухоль недопитого в Ужгороді «Пшеничного»… Ви коли-небудь бачили руки Журавля? Так-так руки, бо саме ними Юрко створює свої захопливі чудернацькі малюнки – графічні новели, які просто не можуть залишити байдужим.
Мандруючи далі можна зустріти ще чимало цікавого: янгола Івана Малковича, що сидить на плечі шевченківського лауреата, вказуючи останньому нелегкий шлях пошуків і долання перешкод; Любка Дереша, що провадить автограф-сесію на фоні банера, де неправильно написане його ім’я в родовому відмінку; братів Капранових, які вже дев’ятий рік поспіль паркують свого зеленого «Запорожця» біля брами, епатажно закликаючи на чергову порцію своїх текстів; земляка Сашка Гавроша, який, стиснувши тебе в обіймах радощів від зустрічі, хоча на тижні бачилися вдома, припрошує скуштувати цілющого бальзаму на своїй презентації о 14-ій; натовпи своїх студентів, колег, друзів і т. д.
З часом хаос стає упорядкованим і ти вже володар ситуації. Упевнено простуєш книжковими лабіринтами, киваєш знайомим, підмигуєш волонтерам, які на кожному кроці втулюють тобі флаєри й запрошення на події. Час од часу зупиняєшся біля якогось стенду, довго вдивляючись у стоси книг, намагаючись утамувати свою букіністичну спрагу, десь у глибині душі розуміючи, що цього ніколи не настане, але саме це відчуття і дарує тобі справжню радість і відчуття щастя. Не переконав? Послухайте ще моїх попутників-земляків-ужнівців:
Неля Остапів, поетеса, студентка 4 курсу українського відділення філфаку:
Корнелія Остапів
Форум видавців – це нірвана для досвідченого читача, атракціон вражень для любителя, шок для початківця. Форум розширює читацькі межі – дає можливість придбати літературу не рекомендовану чи нав’язану, а до якої лежить серце чи на яку падає око; можливість безпосереднього (хоч і скромного) контакту з автором, і ти ніби ближчаєш на мікроенергетичному рівні до першооснови тексту, бо десь віддаль, але стояв до його творця; можливість зарядитися атмосферою, яка панує між тисяч свіжодруків, подихати творчим запалом авторів і видавців, а ще більше – азартом голодного читача, котрий з чималою червонястою сумкою на плечі нетерпляче вовтузиться в черзі, щоб поповнити свою бібліотеку чи (що не рідко) вперше долучитися до стрімкого потоку сучасної літератури.
Олександр Кордонець, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури:
Олександр Кордонець
Хоча б раз у житті людина, яка охоче читає художню літературу, повинна відвідати такий захід. Давно збирався зробити так і я, і ось, нарешті, цього року бажання втілилися в реальність. Чим запам’ятався форум? Насамперед атмосферою. Багато книг, дуже-дуже багато українських книг, зібраних в одному місці, та ще більше людей, які цікавляться літературою. Можна довго ходити між стендами, брати книги у руки, гортати сторінки, відчути на дотик якість паперу та палітурки (цієї можливості ми позбавлені в інтернет-магазинах), спілкуватися з представниками видавництв і навіть поторгуватися з ними. А ще побачити наживо письменників чи зовсім випадково штовхнути людину, а обернувшись, щоб перепросити, побачити відомого журналіста, телеведучу чи політика. А на людей більш вибагливих та творчих чекають сотні різноманітних презентацій, зустрічей, майстер-класів та інших заходів, відвідати навіть десяту частину яких просто нереально. Тож Форум видавців – це незабутні враження, радість від придбаних новинок чи довго розшукуваних книг, задоволення від спілкування. Хочеться поїхати ще!
