Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

Які найбільш пам’ятні подарунки в дитинстві отримували відомі ужнівці

З Новим роком, шановні колеги! Даруймо одне одному добрі враження та позитивні емоції! Перемоги нам усім!

0 140
Безперечно, цьогоріч найзаповітніша мрія українців — Перемога та мир у нашій державі. Цей жаданий подарунок неодмінно одного дня додасть святкову дату на сторінки календаря. Однак ще рік тому ми жили зовсім іншим життям. А що як перенестися на кілька десятиліть назад і згадати про мрії та емоції дитинства у світі без війни? Медіацентр запитав відомих багатьом ужнівців, які найбільш пам’ятні подарунки вони отримували на свята.

Які найбільш пам’ятні подарунки в дитинстві отримували відомі ужнівці

Ректор УжНУ, професор Володимир Смоланка: «Ми з братом дуже хотіли кота. І на якесь зі свят батьки нам його подарували. Так у нас з’явився чорний Мурза, який прожив із нами років 6 чи 7. Ім’я вигадав брат — не знаю, чому воно таке».

Мирослава Лендьел
Мирослава Лендьел

Проректорка УжНУ, професорка кафедри політології та державного управління ФСН Мирослава Лендьел: «Мавпочку. Плюшеву. За радянського союзу це був великий дефіцит. Я дуже хворіла у 2-му класі, завдяки цій мавпочці  прожила той період достатньо безболісно, вона мені допомогла подолати це все. Була моїм другом, ми разом читали книги, дивилися телевізор, я брала її на прогулянки. Зберігаю її досі й переношу з квартири в квартиру, з будинку в будинок — вона в мене сидить у кабінеті на книжках».

Федір Шандор
Федір Шандор

Завідувач кафедри соціології та соціальної роботи ФСН, професор Федір Шандор: «Це був годинник від дідуся. Називався «Ракета». Йому подарували цей годинник за сумлінну службу — працював юристом. Дідусь постійного носив цей годинник, а коли вийшов на пенсію подарував мені на День народження. Зізнатися чесно, я його надівав усього кілька разів у житті — боявся поламати. Він такий витончений, ювелірний, із золотими стрілками. Надіну на День Перемоги, коли закінчиться війна».

Марія Менджул
Марія Менджул

Професорка кафедри цивільного права та процесу, заступниця декана юридичного факультету Марія Менджул: «У дитинстві мені дарували ляльки, фрукти. Пам’ятаю, дуже мріяла про Барбі. Це була велика рідкість тоді. І батькам десь вдалося таку знайти! У неї було біле волосся і навіть згиналися ноги!»

Ганна Мелеганич
Ганна Мелеганич

Директорка Центру сталого розвитку УжНУ, доцентка кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій ФІМВ Ганна Мелеганич: «У мене батько був військовий, тож ми багато подорожували. Тому кажу, що в радянському союзі я майже й не жила. І от коли ми з сім’єю приїхали з Сирії у 1990 році, то в мене були такі іграшки, яких не мали однолітки. Тоді саме на новорічно-різдвяні свята мені подарували ляльку Барбі, в якої згиналися і руки, і ноги. Ще й із рожевим волоссям. То в мене однолітки просили її на кілька днів погратися. У радянському союзі то була дивовижа».

Михайло Рошко
Михайло Рошко

Декан факультету іноземної філології Михайло Рошко: «У мене завжди однією з найбільших радостей були книги. І мені їх часто дарували. Виокремити якусь з усіх подарованих не можу, бо їх справді було дуже багато. А ще свого часу батьки подарували велосипед «Орльонок» — я його дуже чекав і дуже радів цьому подарунку».

Даруйте одне одному враження та позитивні емоції. Це те, чого усім нам тепер найбільше бракує і що будемо згадувати через роки.

Ксенія Шокіна
Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.