Надія Голдовська: «Плин часу я не відчуваю»
Випускниця УжНУ, хранителька точного часу в Ізраїлі увійшла до складу Королівського астрономічного товариства
Пані Надія входить до Міжнародного комітету часу та частоти CCTF (Consultative Committee of Time and Frequency) Всесвiтнього бюро мiр та ваги (BIPM). Наприкінці минулого року вона стала офіційним членом Королівського Астрономічного Товариства (Royal Astronomical Society – RAS). Це відома в усьому світі спільнота, що об’єднує фахівців переважно з Великої Британії, і лише четверту частину членства в ній мають представники інших країн – сьогодні це близько 1000 іноземних учених.
Членська картка Надії Голдовської має номер 11264. Саме стільки осіб входило до товариства за більш ніж 200 років (засноване в 1820 р.). RAS заохочує та сприяє вивченню астрономії, геофізики та тісно пов’язаних галузей науки, організовує наукові зустрічі, видає міжнародні журнали, відзначає видатні досягнення медалями та преміями, підтримує освіту через ґранти та інформаційну діяльність.
Людина, що потрапляє до товариства, повинна мати світове визнання. Надію Голдовську добре знають у наукових колах, а її кандидатуру запропонували вiдомi експерти. Науковиця не приховує радості від входження до RAS. Але захоплено розповідає не так про нову сходинку у своїй кар’єрі, як про улюблену лабораторію і дослідження – справу всього життя.
Пропонуємо інтерв’ю з Надією Голдовською, яка, живучи в Ізраїлі багато років, не забуває про альма-матер, з болем проживає все, що відбувається в Україні, та дуже пишається своїм племінником – військовим ЗСУ. Вона переконана, що саме завдяки хорошій теоретичній і практичній базі, яку здобула в УжНУ, змогла досягти вершин.
Вимірювання точного часу відбувається за двома шкалами – астрономічною та атомною
- Пані Надіє, як вам вдалося ввійти до Королівського астрономічного товариства?
– До товариства приймають науковців переважно з Великої Британії, які зробили значний внесок в астрономію й суміжні науки. Іноземних також, але в обмеженій кількості, на основі рекомендацій. Моєму входженню допомогла наукова діяльність, статтi, виступи на мiжнародних конференцiях, а також рекомендацiї відомих фахiвцiв.
Вимірювання точного часу є важливими в астрономії, оскiльки в дослiдженнi космосу час є одним із основних параметрiв.
Iснує астрономiчна шкала часу, пов’язана зі швидкiстю обертання Землi, яка не є постiйною. Тому необхiдно прив’язувати цю шкалу до надточної атомної шкали, ґрунтованої на квантових ефектах.
Я є членом мiжнародної експертної комiсiї з визначення атомної шкали TAI та її зв’язку з астрономiчною шкалою.
- Чи маєте обов’язки у RAS, чи участь символічна?
– Звичайно. Я беру участь у конференціях, дискусiях, семiнарах, що стосуються моєї тематики. Дослідження шкали часу дуже широкі й важливі й охоплюють також глобальнi навiгацiйнi системи GPS, GALILEO, GLONASS.
- Зважаючи на те, що обертання Землі відбувається не стабільно, чи правда, що планета з роками рухається швидше і пришвидшується час?
– Питання часу дуже широке й цікаве. Час по-різному йде на різних планетах, тому що залежить від швидкості того об’єкта, де вимірюється. І пояснення краще починати з теорії відносності Енштейна. Плин часу залежить від двох факторів: швидкості об’єкта та сили гравiтацiї. Чим більша гравітація, тим повільніше протікає час.
До 1967 року еталоном секунди була астрономічна одиниця, доки не ввели атомний годинник. Темп Землі повільніший, ніж атомний годинник. Коли різниця між двома шкалами наближалася до 1 секунди, то вводили поправку на цю секунду. У 2017 році вирішили, що додавати час не зручно для багатьох наукових цілей, військових та інших потреб, тому вирішили довести різницю між атомною і земною шкалою до більших розмірів. Тоді потрібно буде раз у тисячу років зробити корекцію. Це тривала історія зв’язку земної та атомної шкали.
- З часу нашої попередньої розмови в Ужгороді минуло 6 років. Наскільки змінилося ваше життя відтоді?
– Зміни досить значні. У 2019 році для моєї лабораторії збудували нове приміщення і встановили нові вимірювальні прилади. Це, звісно, сприяло автоматизації та пiдвищенню точностi державного еталону часу і частоти.
- Як проходить ваш звичний робочий день?
– Моя робота пов’язана з безперервними вимірами, постійними звітами, науковими конференціями, проєктами… Я відповідаю за стан усіх приладів у лабораторії. Маю постійно тримати руку на пульсі, знати про нові досягнення.
Технології вимагають більших знань, додаткового часу на вивчення, але й полегшують вимірювання.
- Досвід роботи в Ужгороді, напевно, допоміг вам в Ізраїлі…
– Звичайно! Коли приїхала сюди, також ще не було всіх тих приладів, автоматизації, що є сьогодні. Я прийшла вже з досвідом роботи в лабораторії, а хорошу теоретичну базу дав наш рідний університет. Працювала над науковими темами і в Ужгороді. До речі, в 1982 році в Ужгороді я написала статтю про те, що дуже перспективною є розробка атомного годинника в оптичному діапазоні на базі атомів iттербiю Yb. Тоді це було в примарній перспективі, нині реалізовано.
Час летить, але той, хто любить справу свого життя, не відчуває змін
- Як людина, що прожила майже половину життя в Україні, що відчули на початку повномасштабної війни?
– В Україні я народилася, здобула освіту, жила, працювала… Там моє коріння! Маю племінників рідних, двоюрідних у Києві, Черкасах. Постійно спілкуємося з ними. У мене серце обливається кров’ю! Мій племінник Роман Станіславович Головчак служить у Збройних силах України, рік і два місяці був на передовій, у Бахмуті. Там зазнав важкого поранення. Лікувався в шпиталі й повернувся додому. Він справжній герой i до того ж дуже скромний! Я дуже пишаюся своїм племінником i вважаю, що українці мають знати своїх героїв, які захищають Батьківщину.
- Як думаєте, який корисний досвід могла б перейняти Україна в Ізраїлю? Хоч кажуть, що ці країни порівнювати не можна, все ж напрошуються аналогії в контексті поганих сусідів..
– Варто переймати досвід обороноздатності країни в оточенні ворогів. Як людина, яка аналізує, бачить, живе роками в Ізраїлі, можу сказати, що ситуація з Україною дуже схожа. Ворог злий, підступний, ховається за спинами цивільного населення. Так роблять тільки терористи. У місті, де тепер проживаю, також були прямі влучання в житлові будинки. Тому дуже добре розумію, відчуваю, співчуваю українцям. І радію, коли бачу тут українську символіку, заклики про допомогу.
- Чи вдається розбудовувати осередок Асоціації випускників УжНУ в Ізраїлі? Маєте задуми для спільних проєктів?
– Осередок наразі – це наші рідні і друзі. Маємо хороші контакти з керівниками й членами Асоціації та випускниками УжНУ в Iзраїлi.
- Ви та, хто бачить протікання часу в частках секунд. На собі відчуваєте його плин?
– Я часу не відчуваю – почуваюся такою ж молодою, як приїхала з України в Ізраїль. Це особливість мого характеру. Звісно, бачу, як час змінюється – по секундах, часточках секунд. На мою думку, дуже важливо, щоб людина займалася тим, що любить і розуміє. Може, тому, що я займаюся тим, що люблю, плин часу не відчуваю.
- Чи вірите в приказку про вдалий час для початку нового й хорошого?
– Так, я це перевірила на собі: вступила в потрібний час на фізичний факультет УжДУ, вибрала саме квантову електроніку, хоч вибір був дуже широкий. І це вже напряму повело мене до атомного годинника та справи мого життя! Потім переїхала в Ізраїль, де дуже швидко розглянули моє резюме, взяли на роботу завдяки тому досвіду, який уже мала. Тому я справді вірю у вдалий час для нових починань!
фото з особистого архіву Надії Голдовської