Фольклорист Іван Хланта: «Талановитих казкарів можна знайти в кожному селі»
У доробку дослідника понад 120 книг, 24 з яких — збірки казок. Цікавість до цього жанру з’явилася ще в дитинстві, коли маленький Іван зачарований слухав народні оповідки. У підлітковому віці він навіть пробував записувати розповіді сусіда, але розумів: щоб серйозно займатися збиранням і вивченням фольклору, потрібна фундаментальна освіта.
Любов до народної творчості привела молодого ентузіаста на філологічний факультет Ужгородського державного університету, який він закінчив у 1964 році. Але й цього виявилося недостатньо — жага знань привела його до стаціонарної аспірантури Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М.Т. Рильського Академії наук України. У 1976 році Хланта захистив кандидатську дисертацію на тему «Українська соціально-побутова казка».
Перша збірка «Правда і кривда» вийшла у 1981 році — в непростий час, коли знову почалися переслідування за українську мову. Проте до казок партійна влада була більш лояльною, не вбачаючи в дитячому фольклорі нічого антирадянського. Це дозволило досліднику продовжувати свою справу.
«Талановитих казкарів, оповідачів чи співаків можна знайти в кожному селі, тільки треба шукати», — ділиться своїм досвідом фольклорист, і додає, що найбільший успіх має у селах, де живуть його знайомі, які можуть підказати, до кого варто звернутися за новим матеріалом.
Плодом цієї копіткої праці стали десятки збірок. У книзі «Як чоловік кішку вчив працювати» вміщено 135 народних притч різної тематики. Велика праця «Казки Закарпаття в записах Івана Хланти» зберігає перекази таких талановитих казкарів, як Юрій Баняс, Михайло Майор, Дмитро Юрик та багато інших.
Минулого року побачила світ унікальна праця «Казки Копашнова» — збірка казок із рідного села дослідника в Хустському районі. Цікаво, що в Україні існує всього дві такі книги казок одного села. Першим був збірник Петра Лінтура «Казки рідного села» про с. Горінчово Хустського району. Більшість казок у «Казках Копашнова» Іван Хланта записав від рідної сестри Христини. Фольклорист мріє, щоб з часом вийшло друге, розширене видання.
Особливе місце в доробку Івана Хланти займає казка «Золота пшениця». Це сімейна казка, з с. Округла Тячівського району, яку дружина Івана Хланти розповідала їхнім дітям. Вперше опублікована у 1992 році, вона багато разів передруковувалася, а загальний тираж перевищив 2 мільйони примірників.
«Казки існують з давніх часів. Народ передає їх з уст в уста, тому вони не пропадають. Можна щось додати або відкинути, але суть казки залишається, тому вони поширюються далі», — зазначає Іван Хланта.
За ініціативи Івана Хланти в рідному Копашнові було створено унікальний народний музей книги, де зібрано понад 3000 експонатів — твори письменників Закарпаття та вироби народних умільців. Для відвідувачів фольклорист підготував путівник «Народний літературно-мистецький музей Копашнівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Хустського району». У виданні «Літературно-мистецьке життя Копашнова» знані творці культури та мистецтва Закарпаття поділилися своїми враженнями від експозиції.
Найбільша мрія Івана Хланти — знайти послідовників його праці, яким він зможе передати всі свої знання і хто продовжить збирати й видавати фольклор так само віддано. Адже кожна незаписана казка, кожен забутий переказ — це втрачена частинка нашої культурної спадщини.