«Кожна книжка має своє значення…», або Як студенти-філологи дізнавалися про роботу Народного літературного музею Закарпаття

Студенти спеціальності 035 Філологія ОС «Магістр» та «Бакалавр» ознайомилися з причинами й обставинами відкриття музею, із роботою музейного працівника, специфікою формування документної бази, особливостями підбору матеріалів до книжкових виставок, підготовкою й проведенням літературних вечорів, ювілейних дат тощо. Василь Петрович наголосив на тому, що працівник літературного музею виконує важливу місію – він популяризує доробок закарпатських митців слова, ділиться з відвідувачами закладу секретами художньої лабораторії письменників, уводить у їхні творчі світи. Саме тому такий працівник повинен володіти навичками комунікації, адже зацікавити творчою особистістю, розкрити грані її діяльності – це відповідальна робота. Завідувач музею зазначив, що їхні фонди містять колекцію творів ключових закарпатоукраїнських авторів – В. Ґренджі- Донського, Ю. Боршоша-Кум’ятського, А. Патрус-Карпатського, О. Сливки, Ю. Керекеша, І. Долгоша, Ю. Мейгеша, І. Чендея, П. Скунця, Д. Кременя та ін. Студенти зацікавлено слухали інформацію Василя Петровича й радо зустріли його пропозицію відвідати Народний літературний музей Закарпаття.

Емілія Купець, студентка ІІ курсу магістратури (035 Філологія, ОП «Українська мова і література»: «Ця зустріч була корисною для нас, студентів, адже більшість ніколи не задумувалася про роботу музеїв зсередини. Було цікаво почути про заклад від початку відкриття до викликів сьогодення. Розповідь Василя Густі виявилася захопливою, видно, що людина неймовірно любить те, що робить. Особисто для мене було цікаво дізнатися про те, як саме функціонує цей музей, які постаті тут представлені. Сподіваюся, матиму можливість відвідати його, щоб побачити все наживо».

Вікторія Головач, студентка І курсу ОС «Магістр» спеціальності 035 Філологія: «Мене вразила оповідь Василя Петровича про незвичайні виставки, які можна побачити в музеї, зокрема про колекцію «Від пера до комп’ютера», де зібрали всі приладдя, які використовували письменники у своїй роботі. Цікаво було дізнатися, що музейний книжковий фонд поповнювався виданнями, які дарували закладові автори, а також завдяки подарункам із міжнародних фестивалів тощо. У музеї, виявляється, можна знайти книги не лише досвідчених письменників, а й творчої молоді. Працівник музею повинен заглиблюватися у літературний процес, спілкуватися з письменниками, цікавитися їхньою творчістю. Адже кожна книжка має своє значення…»

Юлія Шпілька, Тетяна Герич, студентки ІІІ курсу бакалаврату спеціальності 035 Філологія: «Народний літературний музей Закарпаття – це ознака того, що література краю розвивається й посідає вагоме місце у культурі України. Аби краще вивчати закарпатських письменників, важливо не тільки знати їхні твори, – потрібно відчувати та розуміти ті часи й атмосферу, в якій були створені ці плоди літературної діяльності наших співвітчизників.

Висловлюємо щиру подяку Василю Петровичу за те, що допомагає нам наживо познайомитися з творчим світом наших земляків. Наукова діяльність Василя Петровича є вагомим фактором популяризації культури нашого краю».

Василь Густі завершив зустріч зі студентами віршем «У народному літературному музеї Закарпаття», присвяченим пам’яті В.І.Кохана – письменника й одного з ініціаторів створення музею:

Чорнильниця в музеї старовинна
І старовинна ручка із пером.
Лежать ці експонати безневинно
У тиші, усамітнені, під склом.
О, що вони могли би розказати
Нам у оцю комп’ютерну пору!
Судилося ж їм співтворцями стати,
Ділити із творцем і славу, й глум.
Вони жили із ним таки по-братськи,
І він їм душу й мислі довіряв.
Рядок то гнівним посвистом козацьким,
То лагідно, мов квітка, розцвітав.
Усе було. Всього й не розказати…
Спинімося, задумаймось. А втім,
Тут просто не годиться поспішати –
Вклонімось, друже, у віддяці їм.