«Не відвертай обличчя, я не чудовисько» – ветеран Євген Сивопляс говорив зі студентами філфаку про етику взаємодії

«26 лютого я відгукнувся на заклик стати зі зброєю в руках на захист країни. Мало хто не знав, що саме і як треба робити. Наприклад, ми вперше тримали в руках гранатомет і, доки був зв’язок, дивилися в YouTube, як із ним поводитися. Ворога зупинили на околиці міста – він теж тоді ще був недосвідчені», – розповідає Євген про початок бойового шляху.

Спершу служив у складі територіальної оборони. Згодом дізнався, що формується 3-я штурмова бригада, подав заявку – і з листопада 2022 року вже служив у її складі.

За час служби Євген тричі зазнавав поранення. Останнє виявилося вкрай серйозним. «Мені здавалося, що якщо доведеться залишитися без ноги, то моє життя минатиме в постійній реабілітації», – згадує Євген.

Через півтора місяця після ампутації військовий вже пересувався на милицях територією лікарні й відчув, що хоче вийти в місто. На вулиці помітив, як люди відвертаються, опускають очі.

«Думаю: що в мені змінилося, що люди реагують саме так? І то не кілька осіб, а всі без винятку. Повертаюся в лікарню з чітким висновком: я став для людей чужим, вони не хочуть мене бачити. І мені стає дуже прикро. Думаю, що робити далі. Як вийти наступного разу? Адже ці образи лише накопичуватимуться, а згодом призведуть до ізоляції. Тому з усіма цими почуттями потрібно боротися – сказати людям, що вони чинять неправильно. У мене нема ноги, а що як людина має поранення в обличчя? Як тому військовому сприймати себе?», – такі роздуми залишила по собі перша прогулянка з ампутацією.

Утім Євген рук не склав. Для початку вирішив зняти відеоролик із порадами, як поводитися з ветеранами. Відео стало популярним. І спершу чоловік подумав, що проблема вирішена. Згодом переконався: аж ніяк. І після другого відео, де знялося більше військових, ставлення людей не мінялося. Тоді вирішив діяти по-іншому — вийшов на вулицю з плакатом: «Не відвертай обличчя, я не чудовисько». Згодом гасло вдосконалив, і тепер воно звучить так: «Не відвертай обличчя, я не чудовисько. Подивися в очі, посміхнись, поклади руку до серця».

З таким плакатом Євген влаштовує акції, щоб показати цивільним, як важливо підтримувати ветеранів. Згодом заснував громадську організацію «Зруш скелю», через яку розпочав активну просвітницьку роботу.

Студентам Євген Сивопляс запропонував інтерактивну гру, у якій пояснив основні правила етичної взаємодії з ветеранами:

• Не можна підходити до ветерана зі спини, варто підходити збоку.

• Не слід кричати поряд із військовими чи робити різкі рухи.

• Потрібно дивитися у вічі. Якщо це спілкування між чоловіками — варто легенько усміхнутися, щоб не сприйняли це як агресію.

• Військових можна пригощати, але лише за їхньої згоди.

• Допомагати теж варто тільки після дозволу.

• Обіймати можна лише після запитання.

• Не треба жаліти чи співчувати — краще щиро подякувати за службу і захист.

• У чергах варто пропускати, але спершу запитати, чи можна.

Окрім цього, ветеран розповів студентам про безбар’єрність і важливість уживання коректної термінології у ставленні до захисників, поширив інформативні флаєри.

Після лекції заступниця декана з виховної роботи Марта Демчик подарувала панові Євгену символічний дерев’яний хрест із тризубом. Присутні дякували воїну за службу і захист, наприкінці – зробили спільне фото на згадку.