Про «Ідентичність на стику культур» дискутували в Університеті Вітовта Великого у Литві

Проф. УжНУ Галина Шумицька спільно з Dr. Надією Кісс з Ґіссенського університету (Німеччина) виступили з доповіддю «Hungarians and Crimean Tatars in Ukraine: war migration, language behavior, future scenarios». Наголосили на тому, що національні меншини в Україні також страждають від воєнної ситуації. З початком повномасштабного вторгнення зросла міграція угорців із Закарпатської області. Досить високою вона була і до війни – переважно з економічних причин, але з початком бойових дій посилилася. Якщо, відповідно до перепису 2001 р., на території області проживало понад 150 тис. етнічних угорців, то тепер їх, за різними неофіційними даними, менше ніж 100 тисяч.

Міграція кримських татар також зросла, особливо з Кримського півострова до Європи й Туреччини. Це викликано страхом перед політичними переслідуваннями. Особливо важливим моментом стала мобілізація з боку РФ. Побоюючись призову до російської армії, багато молодих кримськотатарських чоловіків разом із сім’ями виїхали з півострова. Для представників цього етносу вимушена міграція є особливо травматичним досвідом через пам’ять про депортацію під час Другої світової війни та зв’язок з Кримом як своєю батьківщиною.

Обидві національні спільноти є родзинками в мовному й культурному ландшафті України, тож хочуть і мають бути збережені, – наголосили доповідачки, базуючи свої висновки на укладених мовних біографіях представників національних меншин за методикою, розробленою в рамках міжнародного наукового проєкту «Дебати щодо мовного розмаїття – мовний менеджмент мов меншин в пострадянській Україні».

–Цікавою була реакція аудиторії на запитання, якою мовою краще виступити – англійською чи українською? Бо ж більшість учасників конференції виступала польською – однією з робочих мов поряд з литовською та англійською. Присутні обрали українську. І не через те, що не знали англійської, – переконалася в цьому під час виступів у дискусіях. А тому, що хотіли слухати українську, хоч вона не була задекларована як робоча мова конференції, та й учасників з України було небагато.

До глибини душі вражає підтримка України Литвою! І річ не стільки в кількості української символіки тут, а у сприйнятті: ТО Є НАШІ! Працювали й проживали ми на вулиці Шевченка, екскурсія історичним Вільнюсом розпочиналася з теми України, майже в кожній доповіді науковців з Польщі, Чехії, Хорватії, Литви – відсилка до українців, які захищають свою й водночас європейську історичну ідентичність.

Дякую Литві й Польщі за ПОРУЧ! Окреслили напрямки майбутньої співпраці. Вдячна Вільнюсу за теплий прийом, – поділилася враженнями Галина Шумицька.