Олександр Гаврош: «Люблю удосконалювати навіть виданий текст»

На прилавку перед автором лежать «Таємниця Ерделі», «Точка перетину», «Тіло лучниці», «Закохані казки», дитячі книжки про розбійника Пинтю, Івана Силу. Представлені також цьогорічні новинки – збірник «Нескорена Карпатська Україна» і роман «Донос».

«Писати історичні твори – неймовірно складна праця і не вельми вдячна. Адже ними цікавиться порівняно невелика аудиторія. Люди більше люблять читати про сучасне життя, впізнавані реалії, схожі проблеми. До того ж з історії вже багато написано. Наприклад, коли я писав роман «Донос», перечитав десятки художніх творів про Тараса Шевченка. Але всі вони написані не так, як мені хотілося. Через це і взявся створити роман з гострою інтригою, який би не відпускав читача до останньої сторінки. «Донос» має детективну канву і в той же час базується на реальних подіях. Загалом працював над ним сім років», – зауважив О. Гаврош.

Акція «Письменник за прилавком» дає можливість поспілкуватися з письменником і придбати книжку з автографом, як, наприклад, пані Марія, що потрапила до об’єктиву Медіацентру. Мене, серед іншого, зацікавив факт, що після виходу твору у світ Олександр Гаврош однаково повертається до нього, перечитує, удосконалює.

«Чимало авторів уважають, що книжка як закінчена картина. Нові мазки можуть її зіпсувати. Я думаю інакше. Можливо, тому що за фахом – журналіст і знаю, що текст можна правити нескінченно. Стараюся робити наступні редакції, доповнювати, удосконалювати написане. Тому, якщо є можливість вибору, беріть до рук найостанніше видання», – ділиться автор.

Сучасний закарпатський письменник Олександр Гаврош пише, а точніше друкує твори по-сучасному – на комп’ютері. Утім думки занотовує в «старі потріпані блокноти». З одним із таких пов’язана сумна історія. Одного разу пан Олександр загубив у міжміському автобусі записник, на сторінках якого розробив сюжет повісті з циклу «Музей пригод», в якому для підлітків розповідає про відомі музеї України та мандрівки у часі.

Олександр Гаврош – автор серйозних історичних книжок і в той же час – дитячих, де історія виступає лише тлом. Тож цікавлюся, звідки така любов до науки Геродота.

«При вступі до університету робив вибір між історією та журналістикою. Зупинився на вивченні медіасфери, але цікавість до минувшини не зникла. У дитячих творах мені подобається гратися з історією, створювати нові версії подій», – зауважує письменник.

Олександр Гаврош щоразу долучається до двотижневого закарпатського грудневого марафону «Письменник за прилавком», бо вважає таку можливість безпосереднього контакту авторів із читачами дуже доречною. Тому залишу цікаві факти про нього до наступного року.

Сподіваємося, що у 2020-му акція тільки додасть обертів. А для цього слід інформаційно її підтримувати, що з приємністю щороку робить Медіацентр УжНУ. Варто би, мабуть, і вивісити оголошення в книгарні «Кобзар» про розклад письменницких чергувань за прилавком. Хай у прийдешньому році стануться події, варті уваги майстрів красного слова!

До слова, 19 грудня відбулося оголошення переможців традиційного щорічного літературного конкурсу «Книга на Миколая», якому передувала святкова акція «Письменник за прилавком».

Отож, «Кращим художнім виданням» стала книга «Донос» Олександра Гавроша, «Найкращою книгою-есе» – «У пошуках варварів» Андрія Любки, а звання найкращої дитячої книги 2019 року здобули «Мандри та подвиги лицаря Горчика» Галини Малик.

Вітаємо переможців!