Побачила світ «Перша книжка про Ужгород» у перекладі й з доповненнями професора Алена Панова

Оригінал потрапив до автора під час дослідження проблематики історії Ужгорода. Зрозумівши, що це перша праця, яка в якій комплексно розглядається минуле міста з IX до XIX століття, Ален Панов узявся за її переклад українською мовою. Під час роботи з текстом (стародрук був написаний комбіновано угорською та латинською мовами) дослідник дійшов до висновку, що видання перекладу буде недостатнім для розуміння суті матеріалу, оскільки він викладений у стилі й за мовними правилами XIX століття та розрахований на коло читачів, добре обізнаних в історії. Щоб удоступнити розуміння змісту якомога ширшому колу осіб, вчений значно розширив матеріал, виклавши його   сучасною доступною мовою з відповідними акцентами і коментарями.

У книзі міститься ряд важливих відкриттів, акцентів і висновків з історії міста, яким до сьогодні не надавали належної уваги:

1.Ужгород став містом у 1248 році – першим серед обласних центрів сучасної України. Муніципальні права отримано на підставі грамоти короля Угорщини Бейли Четвертого.

2.Найстаршою церквою Ужгорода, яка існувала вже у XIV столітті, був римо-католицький парафіяльний храм на вулиці Капітульній навпроти замку. Він був демонтований у 1613 році; в районі його розміщення сьогодні юридичний факультет, Австро-Угорський дім, Вілла П. Храм не слід ототожнювати з каплицею, руїни якої сьогодні спостерігаються на подвір’ї замку.

3.На території, яку охоплює сучасний Ужгород, імовірно існували одночасно два замки – Ужгородський і Горянський – з поселеннями навколо них.

4. У середні віки та на початку нового часу Ужгород був розвиненим містом, який складався з Фортеці (Верхнього міста) та Нижнього міста. Фортеця займала всю Замкову гору, була оточена мурами та вежами, а також каналами річки Уж, нагадуючи укріплений острів. Замок був її основною спорудою. Окрім нього, всередині укріплень також були інші адміністративні, культові й житлові будівлі. Активний розвиток Нижнього міста розпочався у XVII столітті, де розташовувалися крамниці, майстерні, житло, церкви.

5.Ужгород був визначним релігійним, освітнім та адміністративним центром: виконував функції центру комітату (графства) Унг з XI ст., а центру єпархії та освітнього округу – з кінця XVIII ст. Ужгородська гімназія була серед 10 найкращих в тогочасній Угорщині.

6.Навіть у часи, коли Ужгородом протягом 350 років володіла династія Другетів, він не позбавився самоуправління і муніципальних прав: у місті діяли ремісничі цехи, проводилися ярмарки, обиралися судді, а населення було вільним і могло самостійно покидати місто та відчужувати свої наділи.

Мотивацію для виконання масштабного дослідницького проєкту Ален Панов формулює так: «Для того, щоб усвідомлено збагнути Ужгород, відчути на смак його дух і шарм, треба зрозуміти його ґенезу – звідки він узявся і через що пройшов до часу, коли в ньому живемо ми. Питання в тому, що́ залишимо своїм нащадкам у спадок ми? Сьогодні варто замислитися, як позиціонувати наше місто на світовій мапі. Яка його місія і профіль. Що воно несе світу і чим може бути для нього цікавим. У чому його унікальність. Це те, що мотивує людину мислячу краще пізнати минуле, щоб ефективніше проєктувати майбутнє».

Книжка доступна в інтернет-мережі на персональному сайті автора, а також у закладах, які асоціюються з духом Ужгорода (мережа кав’ярень «Меделін», кондитерські Штефаньо, Вілла П, ресторани «Угорський Двір» та винарня «Алфельд»).

Важливо додати, що з виходом книжки стартує просвітницький проєкт з історії міста, в рамках якого Ален Панов планує провести ряд відкритих лекцій та семінарів з учителями історії, екскурсоводами, місцевими депутатами та чиновниками. Планується також надрукувати «Першу книжку про Ужгород» англійською мовою. Це буде першим прецедентом видання історії Ужгорода мовою глобального спілкування і сприятиме зростанню зацікавленості містом у міжнародному просторі. Очікується також і угорськомовна версія.