Подвійне громадянство: плюси, мінуси й потенційні ризики для Закарпаття

Що взагалі означає цей закон для пересічних українців, і зокрема для закарпатців, що саме хочуть врегулювати законотворці, які його потенційні ризики й переваги, zaholovok.com.ua розпитав Алена Панова, юриста, дипломата, професора УжНУ.

За словами науковця, закон не є абсолютно новим документом – це пакет змін до чинних актів, однак потрібно дочекатися дальших нормативних документів від Кабміну та інших органів, аби оцінити, як це запрацює на практиці.

Закон створює нове правове поле й водночас фіксує правові реалії, що складалися роками, у питаннях громадянства. Зокрема умови, за яких людина може бути громадянином України й одночасно іншої держави.

– Українське законодавство тривалий час не визнавало множинного громадянства. Хоча були положення, які навіть передбачали втрату українського громадянства у разі набуття іншого, на практиці ці санкції майже не діяли. Тому маємо ситуацію, коли значна частина громадян – мешканців Закарпаття, наприклад, має громадянство інших країн — і це роками лишалося неврегульованим.

За словами Алена Панова, основне нововведення –  це «спрощений список країн» або «білий список країн», громадянство яких визнається легальним водночас з українським. Цей перелік має сформувати Кабінет Міністрів протягом шести місяців. Про це йдеться у тексті законопроекту (п. 6 статті 5*1).

– У цьому, як на мене, закладено певну невизначеність. Тому оцінювати наслідки для наших краян можна буде тоді, коли побачимо цей список. Сам факт того, що його визначатиме Кабмін, свідчить про формування в «ручному режимі». Законодавство дає певні можливості, а реалізацію здійснюватиме орган виконавчої влади. Яким буде цей список, які саме країни до нього увійдуть, чи можна буде його змінювати, спочатку включивши якісь країни, а потім прибравши їх, — поживемо, побачимо.

Дипломат зауважує, що серед запропонованих критеріїв належності до переліку, згадуються держави, які 2 березня 2022 року під час голосування на Генеральній Асамблеї ООН, підтримали або не підтримали резолюцію щодо України. Тоді її схвалила 141 країна; проти висловилися 5 держав, а утрималися ─ 32. Звичайно, список критеріїв цим не обмежується, Кабмін зможе визначити і інші.

– Якщо, наприклад, Угорщина чи Румунія не потрапить до списку, їх громадянство не буде легалізоване. Це може створити додаткові юридичні ризики для місцевих мешканців, які, окрім українського громадянства, мають додатково ще й румунське чи угорське. У такому випадку воно вважатиметься нелегальним.

Другим важливим аспектом закону є можливість розширення кола осіб, які можуть отримати або зберегти українське громадянство, зокрема тих, хто проживає за кордоном і вже має громадянство інших держав. На думку Алена Панова, це може вплинути на політичний процес в Україні, адже такі люди зможуть брати участь у виборах, хоч не проживають на території країни.

– Тобто ми говоримо про мільйони людей, які фактично не мають жодного відношення до подій, у яких беруть участь ті, хто залишився в країні. Цей аспект – надзвичайно важливий. Крім того, механізми його реалізації поки що залишаються незрозумілими.

Однак, зауважує Ален Панов, юридична техніка документа в деяких частинах не чітко виписана. Тому, зокрема , існує ризик штучного розширення електорального поля за межами України. Окрім цього, потенційно можливе надання права іноземцям на доступ до публічної служби, якщо це не буде обмежене іншими нормативними актами. Можливо, закон містить у собі певні внутрішньополітичні цілі на майбутнє – «така собі закладка у виборчій стратегії».

– Позитив у нормативному акті – очевидне прагнення врегулювати проблему, яка триває вже багато років. Це однозначно плюс.