З традиціями та звичаями виноградівських сіл Тисобикень і Пийтерфолво ознайомлювалася молодь угорськомовного факультету

Протягом минулого навчального року, ще другокурсники, ми вивчали стан і розвиток вітчизняної етнографії, з’ясовували її предмет, завдання, місце серед інших наук. Тож ознайомитися з традиціями та звичаями населення певної місцевості, зрозуміти яку роль відіграє культура у житті суспільства – головні завдання літнього стажування. Об’єктами дослідження стали Затиснянський етнографічний музейний комплекс, картинна галерея села Пийтерфолво, Свято-Покровська православна, греко-католицька, римо-католицька та реформатська церкви.

Основною базою практикантів стало поселення Тисобикень. Студенти на чолі з керівником Жужанною Долинай заздалегідь розробили план дій і питальники. Зрозуміло, головним методом збору інформації стало опитування, а саме інтерв’ювання.

В експедиції найпершим робочим документом став зошит польових матеріалів, також використовували ілюстративний матеріал, зокрема креслення, малюнки та схеми. У ході роботи студенти виявили й описали чимало об’єктів народної архітектури, побутових і мистецьких матеріалів.

Першим об’єктом дослідження став Затисянський етнографічний музейний комплекс – єдиний заклад цього краю, який прагне представити історію місцевої угорської громади та народну культуру цієї місцевості – колишнього комітату Угоча. На території комплексу міститься будинок заможного селянина, сільська школа та хатина батрака – тут представлені кращі взірці народної архітектури та побуту кінця ХІХ – ХХ століття. За словами місцевого люду, на цій території часто відбуваються краєзнавчі зустрічі, різноманітні фестивалі, дні села.

А далі ми завітали до сільського дому культури де з березня  цього року був організований сільський хор. Його метою стала популяризація творів літератури та мистецтва, збереження культури угорців. Була нагода почути угорські народні пісні у їхньому виконанні, а також відчути особливості формування культурних традицій.

Особливістю місцевості є те, що в православному храмі літургія провадиться угорською мовою, адже більшість населення – угорці.

У ході дослідження спілкувалися з місцевим населенням, фотографували співрозмовників, вели аудіозапис. Так, пенсіонерка Катерина Мароші та художник Степан Пава детально розповіли про свої промисли.

Пан Степан – місцевий художник, але це не єдине, чим він відомий. Колекціонує книги, яких у нього приблизно 4000 тисячі, а ще має близько 1500 журналів, на додачу – старі гроші, годинники, марки.

Улюблена справа Катерини рукоділля, яке, мабуть, споконвіку вважалося елітарним захопленням і як колись, так і тепер є надзвичайно популярним. Жінка розповідала про техніки вишивання, продемонструвала свої унікальні роботи.

Останнім пунктом, який відвідали студенти, стала картинна галерея села Пийтерфолво. Вона розміщена в центрі села – там, де маєток родини Дьєрдь (власник Ендре Дьердь (1848-1927), колишній міністр землеробства, член Академії наук Угорщини), побудований наприкінці XIX століття. Тут зібрано полотна найвідоміших закарпатських майстрів пензля того часу. Частина картин відбиває враження художників, коли ті перебували саме в цьому краю.

Після розпаду СРСР картинна галерея, що нараховує близько 200 полотен, перейшла у власність місцевого самоврядування. Можна сказати, що за багатством експонатів вона поступається хіба що Закарпатському обласному художньому музею ім. Бокшая.

Що ж, зі своєї практики нам є що згадати. І звичайно, таку нагоду матимуть і наші наступники, адже кафедра історії Угорщини та європейської інтеграції гуманітарно-природничого факультету й надалі етнографічну практику студентів-істориків планують з виїздом у міста та села Закарпаття – для практичного ознайомлення із культурною спадщиною населення нашого краю.