Сайт Медіацентру УжНУ
Підрозділ створений у липні 2013 року

З традиціями та звичаями виноградівських сіл Тисобикень і Пийтерфолво ознайомлювалася молодь угорськомовного факультету

Спогади про етнографічну практику студентів-істориків гуманітарно-природничого факультету УжНУ

0 498
Цьогорічна літня етнографічна практика студентів-істориків гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання з ініціативи заcтупника декана факультету Ласла Зубанича і завідувача кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції Єви Кіш відбулася у селах Тисобикень та Пийтерфолво на Виноградівщині. І хоч сплило вже кілька місяців, незабутні два тижні залишаються в пам’яті яскравими епізодами студентського життя, про які знову хочеться загадати.

Протягом минулого навчального року, ще другокурсники, ми вивчали стан і розвиток вітчизняної етнографії, з’ясовували її предмет, завдання, місце серед інших наук. Тож ознайомитися з традиціями та звичаями населення певної місцевості, зрозуміти яку роль відіграє культура у житті суспільства – головні завдання літнього стажування. Об’єктами дослідження стали Затиснянський етнографічний музейний комплекс, картинна галерея села Пийтерфолво, Свято-Покровська православна, греко-католицька, римо-католицька та реформатська церкви.

Основною базою практикантів стало поселення Тисобикень. Студенти на чолі з керівником Жужанною Долинай заздалегідь розробили план дій і питальники. Зрозуміло, головним методом збору інформації стало опитування, а саме інтерв’ювання.

В експедиції найпершим робочим документом став зошит польових матеріалів, також використовували ілюстративний матеріал, зокрема креслення, малюнки та схеми. У ході роботи студенти виявили й описали чимало об’єктів народної архітектури, побутових і мистецьких матеріалів.

Першим об’єктом дослідження став Затисянський етнографічний музейний комплекс – єдиний заклад цього краю, який прагне представити історію місцевої угорської громади та народну культуру цієї місцевості – колишнього комітату Угоча. На території комплексу міститься будинок заможного селянина, сільська школа та хатина батрака – тут представлені кращі взірці народної архітектури та побуту кінця ХІХ – ХХ століття. За словами місцевого люду, на цій території часто відбуваються краєзнавчі зустрічі, різноманітні фестивалі, дні села.

А далі ми завітали до сільського дому культури де з березня  цього року був організований сільський хор. Його метою стала популяризація творів літератури та мистецтва, збереження культури угорців. Була нагода почути угорські народні пісні у їхньому виконанні, а також відчути особливості формування культурних традицій.

Особливістю місцевості є те, що в православному храмі літургія провадиться угорською мовою, адже більшість населення – угорці.

У ході дослідження спілкувалися з місцевим населенням, фотографували співрозмовників, вели аудіозапис. Так, пенсіонерка Катерина Мароші та художник Степан Пава детально розповіли про свої промисли.

Пан Степан – місцевий художник, але це не єдине, чим він відомий. Колекціонує книги, яких у нього приблизно 4000 тисячі, а ще має близько 1500 журналів, на додачу – старі гроші, годинники, марки.

Улюблена справа Катерини рукоділля, яке, мабуть, споконвіку вважалося елітарним захопленням і як колись, так і тепер є надзвичайно популярним. Жінка розповідала про техніки вишивання, продемонструвала свої унікальні роботи.

Останнім пунктом, який відвідали студенти, стала картинна галерея села Пийтерфолво. Вона розміщена в центрі села – там, де маєток родини Дьєрдь (власник Ендре Дьердь (1848-1927), колишній міністр землеробства, член Академії наук Угорщини), побудований наприкінці XIX століття. Тут зібрано полотна найвідоміших закарпатських майстрів пензля того часу. Частина картин відбиває враження художників, коли ті перебували саме в цьому краю.

Після розпаду СРСР картинна галерея, що нараховує близько 200 полотен, перейшла у власність місцевого самоврядування. Можна сказати, що за багатством експонатів вона поступається хіба що Закарпатському обласному художньому музею ім. Бокшая.

Що ж, зі своєї практики нам є що згадати. І звичайно, таку нагоду матимуть і наші наступники, адже кафедра історії Угорщини та європейської інтеграції гуманітарно-природничого факультету й надалі етнографічну практику студентів-істориків планують з виїздом у міста та села Закарпаття – для практичного ознайомлення із культурною спадщиною населення нашого краю.

Вікторія Бондарь,
студентка кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції ГПФ

Залишіть відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.