Філологічний факультет УжНУ відзначив 212-у річницю від Дня народження Кобзаря
Масштабне літературне свято об’єднало університетську спільноту та старшокласників навколо роздумів про формування нашої ідентичності і логічно завершилося знайомством школярів із перспективами здобуття вищої освіти
Ушанувати постать, яка стала символом українського слова, боротьби за свободу та національної гідності, присутні зібралися в найбільшій аудиторії факультету. Творчість Кобзаря й сьогодні надихає, об’єднує та нагадує про історію, ідентичність і відповідальність перед майбутнім.
Ідеї Шевченка виходять за межі літератури – вони стосуються права, історії, суспільного устрою та формування національної ідентичності. Саме тому до урочистостей долучилися представники не лише філологічного, а й юридичного факультету та факультету суспільних наук. Також у залі були присутні вчителі та учні ужгородських загальноосвітніх закладів, зокрема ліцею ім. Т.Г. Шевченка та наукового ліцею.
Організувала свято кафедра української літератури УжНУ, зокрема її асистентки Ольга Товт та Марина Куштан.
Відкрив захід декан філологічного факультету Юрій Бідзіля: «Безумовно, Шевченка можна розглядати по-різному. Не лише як поета, літератора, а й як художника, митця, філософа, людину, яка добре розуміла ту суспільну ситуацію, в якій була; людину, що вийшла з кріпаків, але стала вільною й передала цю силу свободи духу всім українцям. У його «Кобзарі», якому понад 150 років, міститься код українців як нації. Добре, що ми вже інакше осмислюємо творчість Шевченка, ніж це було колись. Його подавали як Кобзаря, революціонера з демократичними поглядами. Ми повинні долати всі міфи й стереотипи, які нам нав’язали за радянщини».
Завідувачка кафедри української літератури Оксана Кузьма наголосила на темі внутрішньої опори, обраній для цьогорічного заходу: «Постать Шевченка – невичерпна, і кожна епоха віднаходить у його чині нові смисли. Нині, коли світ здригається від воєн, що є віддзеркаленням і наших внутрішніх протистоянь, питання стресостійкості стає проблемою виживання. Аналізуючи життєвий шлях Кобзаря, маємо запитати себе: на чому трималася його незламність у тих нелюдських обставинах? Безумовно, це були потужні внутрішні опори: глибока віра, духовність Біблії, абсолютна чесність із собою, внутрішня свобода й безмежна любов до людини. Велич Шевченка вимірюється не лише творчим спадком, а передусім глибиною та всеосяжністю його серця. Нині українці продовжують цей шевченківський чин, вибудовуючи власну стійкість на тих самих фундаментальних цінностях».
Під час виступу пані Оксана зачитала уривки зі збірки есе «Гемінґвей нічого не знає» Артура Дроня – військовослужбовця та письменника, чиї твори перегукуються з шевченківською спадщиною.
У межах святкування учні й студенти декламували вірші великого Кобзаря. Зі сцени звучали поезії «Осії. Глава XIV (Подражаніє)» («Погибнеш, згинеш, Україно»), «Молитва», «Давидові псалми», «Пророк», «Ну що б, здавалося, слова», «Подражаніє 11 псалму», «Розрита могила», «Минають дні, минають ночі…», «Доля», «Мені однаково, чи буду…», «Чума», «І мертвим, і живим…», пісня «Бандуристе, орле сизий» та ін.
Учні Ужгородського наукового ліцею розповіли про Тараса Шевченка, його спадщину, значення для українського народу та зачитали уривки з поетичних творів «Чигирине, Чигирине», «Стоїть в селі Суботові», «Кавказ», «Катерина», «До Основ’яненка» та ін.
До урочистостей Наукова бібліотека УжНУ підготувала тематичну книжкову виставку, яка дала змогу всім охочим ближче познайомитися з науковими і художніми виданнями, присвяченими Кобзарю.
Після урочистостей для школярів була підготовлена профорієнтаційна частина: заступниця декана з виховної роботи Марта Демчик разом з головою студради Яношем Сакалошем та заступницею голови профбюро Анною Зубець розповіли учням про спеціальності філфаку, студентське самоврядування та дозвілля.