Науковці кафедри соціології та соціальної роботи УжНУ взяли участь у XI Всесвітньому конгресі в Лондоні
Ужгородський університет представили науковці проф. Галина Шумицька, доц. Руслан Жиленко, доц. Вікторія Рюль, доц. Мар’яна Ляшко та доц. Крістіна Новосад, які взяли участь у дискусійній панелі «Соціальна взаємодія під час війни та невизначеності: досвід України»
«Знання про конкретні місця є як ніколи важливими для розуміння того, як місцеві та регіональні процеси взаємодіють з трансрегіональною та глобальною динамікою. Водночас, потреба в переоцінці наших методологій, припущень і перспектив ніколи не була такою нагальною. Саме на тлі цих трансформацій ми запрошуємо науковців, дослідників та практиків до розмови, яка розширює межі звичного розуміння минулих подій та сучасних процесів», – наголосив представник сторони-господарки Матіас Нойманн, професор сучасної історії, керівник Школи історії та історії мистецтва.
Від України учасників Конгресу вітав заступник міністра освіти і науки Михайло Винницький, який разом з іншими учасниками української делегації озвучив позицію нашої країни під час пленарного засідання на тему «Твіннінг для трансформації: Глобальне партнерство та відновлення України». Дискусія була присвячена дослідженню того, як у рамках британсько-української ініціативи початкові акти солідарності переростають у стійку стратегічну співпрацю, що підтримує інституційний розвиток, інтернаціоналізацію та більш широку реконструкцію післявоєнної України.
Ужгородський національний університет на Конгресі представили науковці кафедри соціології та соціальної роботи – проф. Галина Шумицька, доц. Руслан Жиленко, доц. Вікторія Рюль, доц. Мар’яна Ляшко та доц. Крістіна Новосад, які взяли участь у дискусійні панелі «Соціальна взаємодія під час війни та невизначеності: досвід України».
Галина Шумицька, яка модерувала роботу панелі, зосередила свою увагу на висвітленні впливу внутрішньої міграції на культурний та мовний ландшафт українського прикордонного міста (Ужгорода) під час війни. Руслан Жиленко розповів про зміни в соціально-економічному та культурному устрої тилового регіону України (Закарпатська область): приплив сотень тисяч внутрішньо переміщених осіб, активне переміщення підприємств та їхніх працівників мають безпосередній вплив на місцеві громади та постачальників послуг, при цьому за умов незавершеної реформи децентралізації в Україні, що супроводжується подекуди браком професійного підходу, стратегічного мислення, планування, навичок фандрайзингу, організаційної спроможності тощо.
Результати цікавого дослідження на тему «Соціокультурна адаптація ВПО на Закарпатті», проведеного на базі Центру соціологічних досліджень та соціальних ініціатив УжНУ, представили Вікторія Рюль та Мар’яна Ляшко. Його метою стало виявлення основних факторів, що сприяють адаптації ВПО на території Закарпатської області та визначення рівня адаптованості ВПО в нових для них соціокультурних умовах. Крістіна Новосад розмірковувала про рівень готовності мігрантів з України до соціальних ризиків, а також про особливості організаційної культури мігрантів, що часом може призводити до втрати компетентності та ініціативності, впевненості в собі, здатності приймати рішення, пошуку та використання зворотного зв’язку з оточенням в країнах перебування тощо.
При цьому варто зауважити, що темі України на Конгресі було присвячено чимало уваги. Із публічної розмови про це з пані Меліндою Сіммонс, яка протягом 2019–2023 рр. обіймала посаду Надзвичайного і Повноважного Посла Великої Британії в Україні, розпочав свою роботу Конгрес. Численні доповіді на цю тему були представлені на різних дискусійних майданчиках під час презентації досліджень науковців як з українських науково-освітніх інституцій, так і закордонних, де наразі працює значна кількість українських дослідників. Водночас тема України була представлена і в доповідях іноземних дослідників з різних країн.
Виставка під назвою «Невидані дипломи», розгорнута у найвідвідуванішій залі Конгресу упродовж цілого тижня його роботи, зворушувала до сліз не тільки українців. З її стендів на учасників Конгресу радісно й усміхнено дивилися десятки прекрасних молодих облич, які теж могли стати успішними науковцями чи реалізувати себе в якійсь іншій галузі, але ж вони виявили свою позицію в інший спосіб і тепер стали видимою й невидимою підтримкою для тих, хто продовжує вести інтелектуальну боротьбу за Україну та її цінності. А робити це треба наполегливо й наступально, бо тих, хто обстоює протилежні ідеологічні позиції, на Конгресі теж було чимало.
Тож ми були вдячні за можливість презентувати на одному з майданчиків Конгресу колективну монографію «Мови та культури під час війни» (наукові редактори – Г. Шумицька, А. Круглов. Ужгород, 2025. 290 с.), видану й презентовану в Ужгороді цього року завдяки підтримці проф. Федора Шандора, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Угорщині, а також керівництва УжНУ. Ініційована професором Алексом Кругловим (UCL, Лондон) презентаційна панель, до якої долучилися також співавторки наукового збірника Dr. Надія Кісс (Університет Ерфурта, Німеччина) та Dr. Людмила Підкуймуха (Університет Юстуса Лібіха /Європейський університет Віадріна Франкфурта, Німеччина), викликала цікаву дискусію серед присутніх онлайн та наживо її учасників. Монографія є у вільному доступі й має вже значну кількість прочитань з різних країн.
Трохи ліричного. Конгрес розпочинав свою роботу відразу наступного дня після поєдинку Усика з Дюбуа у Лондоні. Тож деякі колеги навіть приїхали заздалегідь, аби подивитися бій наживо й підтримати українського боксера. Вони розповідали про неймовірну кількість українців та українських прапорів на вулицях Лондона в ті дні. А ще про реакцію британців після перемоги Олександра: дехто підходив до людей з українськими прапорами, аби потиснути руку, дехто злився і готовий був навіть побитися (звичні для фанів емоції). Для мене ці та багато інших спостережень під час перебування у Лондоні свідчать про те, що українців сприймають не як жертв, а як бійців, спроможних на перемогу. Як рівних собі, з якими можна мати різного роду партнерські відносини. Це дуже цінно! Таке ставлення формується передусім завдяки тим, хто стікає кров’ю на передовій і не здається, даючи шанс іншим робити свою роботу на інших важливих ділянках. А також завдяки тим, які дивляться на нас назавжди молодими й сповненими оптимізму очима з портретів… І ми просто не маємо права їх зрадити.
Соціолінгвістичний аспект спостереження підтримує наведену вище думку. Велика кількість учасників Конгресу, родом з України, які живуть тепер і працюють у різних країнах світу, сміливо й повноцінно спілкуються українською, навіть якщо у побуті продовжують послуговуватися російською (фонетика видає). І це свідчить, як мінімум, про те, (1) що вони відчувають свою належність до великого народу, який зміг стати нацією в неймовірно складних упродовж століть історичних обставинах, (2) що вони прагнуть відокремитися від тих, хто продовжує обстоювати ідеї «русского міра» у світі й теж мають прибічників, які нерідко змушені відпрацьовувати немалі кремлівські гроші. Ці висновки варто брати до уваги всім, хто має гроші в Україні (і не тільки) й може вкладати їх у інвестиційно вигідні проєкти. Підтримуйте українське – і виграєте! Упевнена в цьому😊
Дякуємо організаторам Конгресу за чудову організацію та підтримку ужгородських дослідників у вигляді звільнення від сплати організаційного внеску, а учасникам-колегам з України та інших країн – проф. Алексу Круглову, проф. Моніці Вінгендер, Dr. Людмилі Підкуймусі, Dr. Надії Кісс, проф. Вікторії Середі, Dr. Світлані Романюк, Dr. Ользі Вознюк, Dr. Крістіні Бабенко, Dr. Марині Капас-Романюк, Dr. Світлані Підопригорі, Dr. Володимиру Кулікову, Dr. Ірині Одрехівській та багатьом іншим – за участь у дискусіях, приємні зустрічі та чудове спілкування!
координатор НДЦ соціології мови