Від мрії до реальності: як студентка УжНУ провела семестр у Загребі
Третьокурсниця факультету математики та ЦТ Яна Балко розповіла про навчання в Хорватії, подорожі Європою та відмінності у студентському житті
«Це була моя мрія ще зі школи. Я подавалася кілька разів і нарешті дістала можливість провести майже пів року в іншій країні! На сайті УжНУ часто з’являються пропозиції навчання за кордоном. Одного дня я побачила оголошення, заповнила анкету, написала мотиваційний лист і додала потрібні документи. Зізнаюся, не очікувала позитивної відповіді, але отримала її. Тоді, крім радості, з’явилася тривожність: як впоратися самостійно в іншій країні протягом п’яти місяців?»
Дорогою до Загреба Яні довелося годину чекати автобус на морозі в Будапешті, бо тамтешній автовокзал зачиняють об 11 вечора. Втім випробування дорогою і холодом дівчина витримала. І наступного ранку вже заселилася до свого нового студентського помешкання – гуртожитку Загребського університету.
«Я живу в студмістечку «Stjepan Radić», де мешкає близько 4000 студентів. Тут є все, що треба: їдальні з великими знижками, кафе, магазини, кінозал, клуби, пральня.
Кімнату ділю з місцевою дівчиною – перший місяць вона дуже мені допомагала порадами. У блоці в іншій кімнаті живуть дівчата з Боснії. Сусідки взагалі мене дуже привітно зустріли, як я тільки приїхала. Українців тут досить багато – як за обміном у рамках програми «Erasmus+», так і тих, хто тут живе й просто навчається в університеті. На одному з предметів, який я відвідую, нас аж семеро».
У Хорватії дівчина навчається на факультеті електротехніки та обчислень – одному з найбільших у Загребського університету.
«Система навчання суттєво відрізняється від УжНУ. Найперше – кількістю занять: у мене з 5 предметів лише 8 уроків на тиждень – це досить мало. Проводять їх із 8 ранку до 8 вечора, але це таки радше уроки, адже тривають вони по 45 хвилин. Тут великий акцент роблять на самостійному навчанні студентів. Наприклад, два предмети містять лише короткий виклад матеріалу або базову інформацію. Один предмет взагалі не має занять англійською, а лише хорватською – це презентації, в яких коротко подано основне. Можна приходити на консультації, якщо виникають питання. У підсумку з 6 іноземних студентів на цій дисципліні залишилася тільки я. Ще один предмет викладають онлайн: ми готуємо реферати й можемо ставити запитання, якщо виникають труднощі.
Ще одна незвична для мене річ – майже зовсім немає практичних занять із програмування. Один предмет зводиться до розв’язування завдань, схожих на екзаменаційні. Другий – передбачає консультації, якщо виникають проблеми з лабораторними. Третій має один урок на тиждень, де ми розбираємо задачі, які також будуть на іспиті.
Особисто мені навчання тут здається непростим, адже в УжНУ ми звикли до великої кількості лекцій, де докладно пояснюють матеріал, і практичних занять, на яких ми програмуємо.
Одним із найбільш несподіваних моментів для мене стала система оцінювання. Наприклад, на одному з предметів за неправильну відповідь знімають 1/3 бала, тобто можна мати негативний результат на іспиті! Загалом система оцінювання схожа на нашу, але з деякими відмінностями: мінімальний прохідний бал – 50. Щоб отримати оцінку автоматом, потрібно виконати лабораторні роботи та скласти два модулі».
Навчальний процес у цьому виші побудований так, що студенти мають достатньо вільного часу. Яна використовує його для розширення світогляду: вивчає Хорватію, подорожувала до сусідньої Італії.
«Загреб – дуже спокійне місто: люди тут нікуди не поспішають. Але високі ціни й зачинені в неділю магазини стали несподіванкою. Загреб красивий: рекомендую відвідати історичний центр, музей Ніколи Тесли, музей шоколаду, ботанічний сад і озеро Ярун. У музеї Тесли дуже багато цікавих експонатів, а екскурсоводи не тільки розповідають, а й показують, як працюють деякі винаходи Ніколи Тесли.
На вході до музею шоколаду видають коробочку з шістьма відсіками, у кожному з яких шоколад на різних стадіях своєї «еволюції»: від зерна до рубінового продукту. Там кожна кімната має експонати різних історичних періодів, які ще й можна скуштувати. Також у коробці є ложка – це приємний фінал екскурсії – три види рідкого шоколаду і кожен гість може з’їсти, скільки схоче. А моє улюблене місце в Загребі, куди ходжу у вільний час прогулятися, – озеро Ярун. Воно дуже гарне, зі спокійною атмосферою, люди відпочивають сім’ями, плавають лебеді, качки.
Завдяки хорошому розміщенню можна легко подорожувати – я, наприклад, побувала в Італії. Відвідала Пізу й Флоренцію. Поїхала туди з українкою, з якою познайомилася на екскурсії для студентів за обміном.
У Флоренції нам пощастило потрапити на безплатну екскурсію, гід так захопливо розповідав! Також ми встигли відвідати галерею Уффіці – це незабутні враження. Дуже сподобався собор Санта Марія Дель Фйоре – неймовірна краса. На жаль, всередину ми не змогли потрапити, бо квитки потрібно бронювати за кілька днів. Особисто мене здивувало те, що о 6 ранку людей дуже багато: таке відчуття, ніби місто не спить. А ще дуже багато машин таксі у вузеньких вуличках історичного центру – це трохи дратувало. У Пізі ми також були на безплатній екскурсії з хорошим гідом».
Хоч перед обміном Яна хвилювалася, як житиме тривалий час в незнайомій країні, поставала перед труднощами у навчанні та відмінним від українського ритмом студентського життя, каже:
– Їхати на студентські обміни однозначно варто! Це унікальний досвід, знайомства, нова країна, можливість подорожувати й поліпшити англійську. Чи складно? Так, адже змінюється все: середовище, навчання, люди. Але якщо ти прагнеш розвитку і готовий адаптуватися, воно того варте.