«Бордель для військових» презентували на факультеті іноземної філології

Олег Короташ – командир найпершого добровольчого батальйону «Правого сектору» «Дніпро-2» (2014) та один із засновників Добровольчого українського корпусу (2014). Проте каже, що творчість для нього – головне. Свою збірку уклав респективно – перша частина включає повоєнні вірші, а друга – довоєнні.

«Я намагаюся весь час дивувати читачів. Насправді талант поета нічим не відрізняється від актора: ти можеш назвати себе професіоналом лише тоді, коли кожна твоя наступна роль абсолютно не схожа на попередню. Як це зробити? Дуже просто – не поєднувати роботу з поетичною діяльністю. На питання «Хто я за освітою?» –завжди відповідаю: «Поет». Творчість – основний мій спосіб життя. Усе, що може заважати, – другорядне, якщо не ще далі. Я не уявляю себе, змученого після восьмигодинного робочого дня, за написанням чого-небудь, чи то вірш, чи записки в магазин. Ти не маєш творити для галочки, ти зобов’язаний це робити для публіки і свого задоволення», – каже поет.

Митець кілька разів, без зайвої скромності, назвав свої доробки унікальними. На тихі жарти студентів пояснив обов’язкову наявність еґо в письменника, адже потрібно бути впевненим у своїх силах і здібностях.

Під час декламування слухачі замислювалися над інколи різкими словами поета й тим, скільки болю вони приховують. Часом важко було прорахувати, наскільки емоційним виявиться наступний рядок.

«Я переконаний, що жінки, їхнє кохання й те, що відбувається між двома представниками протилежних статей, – найкращий спосіб реабілітації та відпочинку після воєнних дій. Історія засвідчує, що, окрім польової кухні, разом із військовослужбовцями «несуть вахту» й пересувні борделі. Тому я спробував поєднати такі, на перший погляд, протилежні речі. Думаю, вийшло добре», – так пояснює вибір досить специфічної назви автор.

Митець поставив собі за мету поділитися тим, що відбувалося, закликати переосмислювати довоєнні події й ті, які, можливо, стануться пізніше.

Не може не дивувати те, що більшість віршів Олег декламує напам’ять. Пояснює це тим, що процес написання віршів тривалий, вимагає постійного повторення попередніх рядків, тому до моменту останньої крапки в голові він залишається в повному обсязі.

Після запитання про долю поетів у майбутньому, Олег Короташ зауважив, що кількість гінекологів і поетів – приблизно однакова, і попит і на тих, і на тих буде ще дуже довго. Усе залежить від особистих уподобань людини. Не варто зупинятися на написанні кількох віршів і приховування їх від усього світу під подушкою. Світ повинен знати про талановитих людей.