Що і як на стоматологічному та інженерно-технічному факультетах
Станіслав Фегер, студент стоматологічного факультету, IV курс:
«Коли я вступав, то обирав між медичним і стоматологічним факультетами. Подумавши, зупинив вибір на другому, про що ні разу не пошкодував. У нас цікаві пари, багато практики. На факультеті потужна матеріально-технічна база, тож ми маємо можливість працювати з сучасним обладнанням. Взагалі, для студентів у нас намагаються зробити все якнайкраще. Поясню. Стоматологія – це наука, яка постійно розвивається, з’являються нові напрямки, як-от ендодонтія, парадонтологія, імплантологія. І от відповідні предмети відразу впроваджуються у наші навчальні програми, тобто ми йдемо у ногу з часом.
Ще один приклад – гурток з терапевтичної стоматології. Для студентів-учасників наші викладачі запрошують читати лекції найкрутіших фахівців з усієї України, які самі підвищували кваліфікацію за кордоном. Тепер вони не проти поділитися досвідом з нами. Це дуже цікаво! До нашого гуртка в соцмережах додавалися студенти і з інших вишів, бо в них нічого подібного нема.
Моя мотивація вчитися полягає в тому, щоб стати класним парадонтологічним хірургом. Цей напрям лише стає на ноги в Україні і світі. На Закарпатті таких фахівців всього кілька. Ще я хочу розвивати саму стоматологію, яка, до речі, у нашій країні на дуже високому рівні. Сучасна стоматологія – це вже не про біль, як було колись, а про методи, технології, які дозволяють максимально комфортно допомогти людині бути красивою і здоровою. Я вже працюю асистентом стоматолога в ортодонтичній клініці, вчуся там різних маніпуляцій. Тішуся, коли бачу, що знаю і можу допомогти пацієнту у його проблемі.
Факультет у нас дружний. Студенти всіх курсів між собою знайомі, бо чи не з другого курсу йдуть працювати асистентами лікарів у приватні клініки, а там можуть змінювати одне одного, міняють і місця роботи, таким чином контактуючи. У нас класний декан і викладачі-практики, які завжди у всьому допомагають, консультують. Вкрай важливо, коли ти знаєш, що можеш звернутися й отримаєш те, чого потребуєш. Мені, наприклад, дуже імпонують викладачі Віра Гелей та Євген Локота – круті фахівці, які все життя працюють у своїх галузях і надзвичайно цікаво викладають.
Наш факультет завжди долучається до загальноуніверситетських заходів, влаштовуємо пікніки, факультетські свята, їздимо на екскурсії. Хоча ці активності були на паузі через пандемію і початок війни. Сподіваюся, з початком очного навчання все відновиться. Також ми беремо участь у міжнародних конференціях (Токіо, Берлін, Будапешт), стоматологічних олімпіадах. А ще маємо класну факультетську традицію: щороку їздимо у Закарпатський обласний дитячий санаторій «Малятко» та й просто ходимо по школах оглядати зубки діток, розповідати їм, як правильно за ними доглядати, що буде, якщо цього не робити. Даруємо малим буклети-пам’ятки, зубні щітки, пасти, фрукти. Тішить, що таким чином, займаємося стоматологічною профілактикою і прищеплюємо культуру догляду за зубами.
З працевлаштуванням, як правило, наші випускники проблем не мають. Скільки б спеціалізованих клінік не відкривалося, попит на стоматологів не падає, бо у людей хворіють не лише зуби, а й уся ротова порожнина. Тож фахівці різного штибу вкрай потрібні. Наші дипломи визнають за кордоном, зокрема у Словаччині, Польщі, Чехії, Угорщині. Щоправда, через 1,5–2 роки його треба буде підтверджувати.
Якщо стоматологія тобі не сниться, то нічого у ній робити. Але якщо справді хочеш цим займатися, то на стоматологічному факультеті УжНУ тобі дадуть високий рівень знань, навичок, які у поєднанні з постійною роботою над своїми вміннями зможуть зробити з тебе висококваліфікованого спеціаліста».
Катерина Хархаліс, голова профкому інженерно-технічного факультету, IV курс:
«Свого часу, крім УжНУ, я вступила і в один із київських вишів. Власне, обирала між економічною спеціальністю в Києві і технічно-творчою в Ужгороді. Добре подумавши, вирішила все-таки зупинитися на «Будівництві та цивільній інженерії» на інженерно-технічному факультеті УжНУ. Я трохи фантазерка, люблю створювати щось своє, проєктувати, маю багато творчих ідей. І моя спеціальність дозволяє всі ці речі міксувати й утілювати у життя. Наприклад, я можу займатися дизайном інтер’єрів або ландшафтним дизайном, де потрібні неординарне бачення, креативність і технічні знання.
Я задоволена рівнем знань, здобутих на факультеті: мені дали ґрунтовну базу, яку вже сама зможу розвивати на роботі. Нині навчання – це вклад у моє майбутнє. Тож є мотивація постійно працювати над собою, щоб врешті вирішити, у якому напрямку розвиватися.
Будь-яка робота, успіх – це практика. На ІТФі левова частина навчального процесу – практичні заняття, що зумовлено специфікою наших спеціальностей. Теорія дає базові знання, далі потрібна реалізація. Зауважу, що технічні спеціальності у принципі більше практичні.
На ІТФі цікаво вчитися, бо наші викладачі – самі практики, професіонали кожен у своїй ніші. Вони розповідають нам про роботу зсередини, показують, що і як працює в реаліях. Це теж заохочує студентів навчатися ще більш наполегливо.
Щодо дозвілля на факультеті, то ми, звісно, беремо участь в університетських заходах: студвесна, спортивні змагання, благодійні вечори кіно. Організовували пікніки, щоб студенти після пандемії могли ближче поспілкуватися, проводимо екскурсії. Звичайно, до пандемії і війни активностей було більше. Тепер більше акцентуємося на допомозі ЗСУ. Щодо іноземних стажувань, то, як і інші факультети, можемо брати участь у програмі студентської мобільності «Еразмус+».
Перспективи перед випускником інженерно-технічного факультету відкриваються великі, адже все, що стосується будівництва, проєктування, інженерних робіт, машинобудування, комп’ютерних систем тощо, завжди на часі. Особливо тепер, коли треба буде відбудовувати Україну. Наші випускники навіть у військовій сфері можуть себе реалізувати – будувати ті ж дрони і не лише.
На інженерно-технічний факультет варто вступати, бо можна здобути технічний і творчий фах водночас. Технічні знання у поєднанні з фантазією можуть створювати шедеври. Так і стають відомими архітекторами, винахідниками, дизайнерами, проєктувальниками. Якщо є таке бажання – тоді будемо раді бачити!»