На інженерно-технічному факультеті досліджували топонімний ландшафт рідного краю

Зустріч стала яскравим прикладом міждисциплінарної взаємодії: у межах навчальної дисципліни «Урбаністика» (ОП «Міське будівництво та господарство») лекторка презентувала майбутнім інженерам тему про особливості творення й функціонування власних назв географічних об’єктів. Представлений матеріал інтегрував напрацювання курсів «Топонімія Закарпаття» й «Топонімія Закарпаття як джерело позамовної інформації», що входять до переліку вибіркових дисциплін кафедрального та загальноуніверситетського каталогів. Такий формат навчання дав змогу майбутнім інженерам поглянути на простір не лише як на сукупність споруд і комунікацій, а як на складний текст із власною історією.

Слухачі переконалися, що назва – це перший елемент ідентичності, який структурує простір і робить його впізнаваним. Топоніми є важливим джерелом інформації про ландшафт, суспільно-економічні формації минулих епох, культурну спадщину, імена засновників та світогляд мешканців регіону. Вероніка Баньоі детально зупинилася на аналізі механізмів номінації, продемонструвавши, що жодна назва на карті не є випадковою. Це не просто координата, а «живий нерв», що з’єднує архітектурний простір з історичною пам’яттю.

Особливий акцент лекторка зробила на ідентифікаційній та аксіологічній функціях власних назв: вони слугують орієнтиром не лише в географічному просторі, а й у системі цінностей. Топоніми формують «ментальну карту» людини та її емоційний зв’язок із місцем. І саме така локальна ідентичність є основою становлення національної самосвідомості. Проте назва може бути й інструментом маніпуляцій. Доцентка обговорила зі студентами перейменування міст і сіл Закарпаття 1946 року – процес радянської уніфікації та ідеологічного маркування територій, стирання історичної пам’яті. Сучасна деколонізація топонімного простору – через повернення назв і вшанування Героїв, які виборюють нашу свободу, – не лише змінює сприйняття реальності, а й «зцілює» нашу свідомість, формує нову українську ідентичність.

Деканеса Йолана Голик наприкінці лекції наголосила, що поєднання технічного підходу урбаністики з ґрунтовним лінгвістичним аналізом топонімів дозволяє виховати фахівців із широким світоглядом. Підкреслила, що вивчення власних назв географічних об’єктів є не лише справою мовознавців, це важливе завдання і для фахівців, які повинні творити нові простори, глибоко усвідомлюючи історико-культурний контекст власної землі. Зустріч засвідчила, що сучасна освіта вимагає міждисциплінарного підходу, а розуміння культурного коду, закладеного в топонімі, є цінним складником фахової підготовки майбутніх інженерів.