Студенти-історики відвідали фахові музеї та архітектурні родзинки столиці
Доцент Ігор Прохненко традиційно організував вихованцям-першокурсникам пізнавальну екскурсію до Києва
Сформована група студентів з радісними обличчями зібралася на вокзалі в передчутті ненав’язливого професійного зростання. Перебування в київському потязі планували присвятити сну, щоб акумулювати сили для «пасивної роботи» в музеях столиці. Але доля приготувала для істориків приємний сюрприз. У купе до них вона закинула цікавих співрозмовників, серед яких виділявся відомий український репер, який кілька годин читав свої пісні про добро, гідність та історію, час від часу зриваючи шквал оплесків. Забігаючи наперед відзначимо, що зворотна дорога виявилася ще цікавішою – у купе до студентів зайшов худенький чоловік, який на вітання першокурсників тихо представився: «Отець Зіновій»… І знову плідне спілкування з духовною людиною з чималим життєвим досвідом, яким священик залюбки ділився з молодим поколінням.
Утім найцікавіше чекало на студентів у столиці. Швиденько подолавши відстань між станціями «Вокзальна» та «Золоті ворота», вони були готові до дивовижної екскурсії. Викладач-поводир показував молоді славетні куточки півторатисячолітнього міста, про які неодноразово чули на лекціях. Це й знаменитий вхід до давнього Києва, і комплекс вражаючої своєю величчю Софії, і місце відомої Десятинної церкви, мінливий Поділ на березі Дніпра і, зрозуміло, пам’ятні місця Хрещатика. Неквапно мандруючи, робили невеличкі зупинки, зокрема обов’язкову ознайомчу – у відділі середньовіччя Інституту археології Національної академії наук України.
І все ж родзинкою екскурсії став найбільший музей держави – Музей історії України. Він славиться своєю давньою історією. Розпочав діяльність як Музей старожитностей і мистецтва ще в серпні 1899 р. із відкриття археологічної виставки. Справедливо, що першим музейним відділом став саме археологічний. Тоді його очолив першовідкривач трипільської та черняхівської культур, видатний український археолог, легендарний для студентів Вікентій Хвойка. Важливу роль у формуванні колекції закладу відіграли родини меценатів Терещенків та Ханенків. Вони фінансували археологічні експедиції, сприяли формуванню історичних та етнографічних колекцій.
Внаслідок Другої світової війни музейна збірка зазнала великих змін – значна кількість унікальних пам’яток була втрачена. Згодом відбулося поповнення колекції за рахунок фондів інших закладів – Львівського історичного музею, Львівського музею українського мистецтва, Одеського археологічного музею, Музею українського мистецтва, Софії Київської, Києво-Печерської лаври, Чернігівського історичного музею. Після вступу до Києва радянських військ музей відновив роботу, спочатку в приміщенні Будинку вчителя, а згодом – у споруді колишньої художньої школи на вул. Володимирській, 2, збудованої в 1937–1939 рр. за проектом архітектора Й. Каракіса. З 1948 р., коли музей було відкрито для відвідувачів, й досі він розміщується саме тут.
Нині за кількістю колекцій і їх значенням він є одним із провідних музеїв України. Фондові зібрання НМІУ налічують понад 800 тисяч одиниць. Вони представляють історію України від найдавніших часів до сьогодення. Філією закладу є Музей історичних коштовностей України, де зібрані унікальні речі з дорогоцінних металів і коштовного каміння, зокрема всесвітньо відома скіфська пектораль.
Не дивно, що на огляд музейної багатоповерхівки, коли наче на машині часу пронеслися від давнини до сучасності, пішли декілька годин. Всі на користь. Повністю виконавши завдання виїзду, студенти з викладачем намітили новий маршрут, яким бажають проїхатися вже найближчим часом, – це традиційна зв’язка Ужгород – Львів – Чернівці – Хотин – Кам’янець-Подільський – Хмельницький – Ужгород. А далі знов плани… плани… плани… поїздки… поїздки… поїздки!!!