Опубліковано результати дослідження про викладання української мови як іноземної, виконаного на базі НДЦ соціології мови УжНУ

Авторки звіту – професорка УжНУ, очільниця НДЦ соціології мови Галина Шумицька, докторки Надія Кісс (Ерфуртський університет) і Людмила Мьобіус (Підкуймуха) (Ґіссенський університет). Інтерв’ю та фокус-групи модерували Галина Чуба, Олена Пилипей, Тетяна Рєзанова й Юлія Ніколаєнко. Менеджеркою проєкту від Українського інституту була Ольга Лось.

Дослідження охоплює Україну та три країни пріоритетної географії УІ – Німеччину, Францію й Польщу. Воно спирається на аналіз джерел, експертні інтерв’ю з 48 респондентами (15 в Україні, 33 за кордоном) і п’ять фокус-груп зі студентами та слухачами курсів.

Основні висновки:

• Змінилася аудиторія. До студентів-іноземців, які вчилися заради диплома, додалася доросла економічно активна спільнота, переважно віком 31–50 років. Емоційно-солідарний порив 2022 року змінився прагматичним інтересом, пов’язаним із євроінтеграцією України та відбудовою.
• Є нормативний прорив. У вересні 2024 року затверджено Стандарт державної мови «Українська мова як іноземна. Рівні загального володіння А1–С2».
• Бракує методичної бази. Дефіцит стосується повних навчальних комплектів, матеріалів для рівнів В2 і вище та для професійних груп, а також підручників, адаптованих до носіїв конкретних мов. Мережа центрів для складання державного іспиту з УМІ за кордоном лише формується.
• Галузь залежить від короткострокового фінансування. Бракує системної підтримки з боку української держави, тож існує ризик згортання програм. Додатково демотивує російська мова в побутовому спілкуванні частини біженців.

Цікавими є висновки про специфіку та особливості викладання української мови як іноземної в Німеччині, Франції та Польщі, яке, втім, характеризується низкою спільних тенденцій:

• Наявність сильного запиту на деколонізацію академічного знання та чітке відокремлення україністики від русистики.

• Трансформація мотиваційних профілів тих, хто вивчає УМІ. У 2022 році фіксувався емоційно-солідарний порив до вивчення мови, який протягом кількох років змінився на прагматичний інтерес – потребу використання мови через співпрацю з українцями, перспективи вступу

• України до Європейського Союзу та майбутні процеси відбудови.

• Поширеність російської мови у побутовому спілкуванні українських біженців як демотиваційний фактор.

• Брак методичних матеріалів, адаптованих для носіїв конкретних мов, присутність у наявних підручниках стереотипів та відсутність мовного регіонального різноманіття. Відзначається висока ціна наявних підручників, нестача матеріалів для високих рівнів та спеціалізованої літератури для професійно орієнтованих мовних курсів.

• Відсутність державної системи іспитування з УМІ, яка призводить до зменшення престижу мови, неможливість підтвердження рівня знань державним сертифікатом для професійних потреб.

• Горизонтальне мережування між представниками викладання УМІ як головний рушій розвитку галузі. Однак розвиток співпраці перебуває на різних рівнях у досліджуваних країнах.

• Ризик згортання програм та втрати накопиченого досвіду і напрацювань через брак підтримки з боку української держави у фінансуванні лекторатів УМІ.

• Розмивання меж між вивченням української мови як іноземної та як успадкованої через масштабну міграцію українців.

Для забезпечення інституційної сталості та якісного розвитку українських мовознавчих студій авторки дослідження пропонують комплекс заходів, структурованих для різних типів акторів: від рекомендацій, спрямованих на державні установи до таких, які можуть бути реалізовані університетами, громадськими організаціями та приватними особами.

Серед рекомендацій – державне фінансування закордонних лекторатів, розбудова міжнародної сертифікації, інтеграція української мови в шкільні програми європейських країн, створення національно орієнтованих підручників («Українська для німецькомовних», «для франкомовних», «для польськомовних»), формалізація професійних мереж та єдина цифрова платформа методичних матеріалів.

Дослідження доступне на сторінці Українського інституту, де його можна прочитати й у форматі PDF.