Я заповіла свої органи
Із літа 2022 року я працюю комунікаційницею в Центрі нейрохірургії та неврології. Так я вперше опинилася в операційній. За ці 3 роки я побувала на операціях різної складності: від видалення новоутворів на шкірі до складних втручань на судинах головного мозку та операцій із пробудженням пацієнтів. Але лікарня – це не лише про життя. Це нормально, бо ніхто не живе вічно. Так я вперше побачила посмертне донорство органів.
Це було восени 2023 року. Пацієнтка – досить молода жінка. Через інсульт її мозок помер, але серце ще билося, органи функціонували. Врятувати її вже неможливо. Діагноз “смерть головного мозку” – це квиток в один кінець. І лише з таким діагнозом люди можуть стати посмертними донорами.
Як комунікаційниця медзакладу, я була на цій операції – вона була першою в Ужгороді. Досі пам’ятаю: мене розбудили недільного ранку і я поїхала на роботу. Бачила весь процес: від коридору пошани донорці до зашиття рани. Працювало дві операційні команди: в одному залі донорка – в іншому реципієнт, якому пересадять її серце. Лікарі виконали мультиорганний забір і крім серця жінка віддала свої нирки та печінку. Завдяки згоді її рідних 4 людей дістали новий шанс на життя.
Виявилося, що згоду на посмертне донорство можна дати прижиттєво. Тоді рідні не впливатимуть на те, дістануться комусь органи чи ні – важить лише думка самого донора.
Про те, щоб мої органи могли послужити ще комусь після моєї смерті, я думала давно. Але не знала, що таку згоду можна написати в Ужгороді. З установою, де це можна зробити, вже стало зрозуміло. Я впевнилася у своєму рішенні, не змінила його після того, як на власні очі побачила, як це відбувається.
На жаль, поки мало людей в Україні готові на такий крок. Причини у всіх різні: хтось боїться, що накличе на себе біду й наблизить смерть; хтось вважає, що цю згоду розсекретять і навмисне вкоротять йому віку, щоб забрати органи; хтось думає, що це поле для корупції і на його органах наживуться. Але для себе я маю контраргументи до кожного заперечення.
- Вважаю себе доволі незабобонною людиною і не вірю в те, що така згода може якось вплинути на тривалість мого життя.
- Як та, хто бачить роботу нейрохірургів, я вже маю достатньо розуміння, що навмисно завдати людині шкоди, яка не вб’є її одразу, а спричинить саме смерть головного мозку, – занадто складна й непередбачувана задача. А в мертвих, як і в загиблих внаслідок бойових дій, органи не вилучають.
- Історії про чорних трансплантологів? Ви собі не уявляєте, скільки людей задіяні в цьому процесі та якого дороговартісного обладнання він потребує. Зробити все тишком-нишком неможливо.
- Корупція і кумівство, щоб віддати мої органи комусь “своєму”? Трансплантаційна черга – це дуже складна система, на яку не впливає людський фактор. Згори списку йдуть ті, в кого є найменше часу. Якщо стан пацієнта погіршується – він підіймається у черзі автоматично.
- Для запуску процесу трансплантації має відбутися збіг купи факторів: сумісність за групою крові, резус-фактором, відсутність у донора хронічних хвороб, зрештою, придатність того чи того органа (особисто була присутня на операції, коли готувалися до забору печінки та нирок, але вже в ході втручання виявилося, що печінка не підходить).
Процес написання згоди на посмертне донорство швидкий. Паспорт, кілька хвилин, щоб заповнити анкету, і все. До речі, ви можете самостійно обрати, які органи погоджуєтеся віддати, а які категорично ні. Тобто можна дати згоду на донацію лише, наприклад, серця і більше нічого. Ба більше: згода самого донора чи його рідних – це взагалі не гарантія того, що цю можливість використають навіть у разі настання смерті головного мозку. Бо на той час може просто не знайтися реципієнта, якому підійдуть ваші органи, або ж самі органи виявляться непридатними для трансплантації.
Важливо: якщо протягом життя ваша думка зміниться – ви можете анулювати заяву. Передумали – написали нову. І так – хоч до нескінченності. Актуальною вважається остання згода чи відмова.
Як змінилося моє життя? У цьому плані ніяк. Хоча… крім заяви на посмертне донорство, цієї весни я ще здала зразок ДНК, щоб стати доноркою кісткового мозку, якщо комусь підійде моя кров. Але це вже інша історія.
І хвилинка НЕреклами. Якщо ви теж хочете, щоб за збігу всіх обставин ваші органи допомогли комусь врятувати життя, зверніться в Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології (Капушанська, 24).