Новий рік без гучних свят: як студенти УжНУ провели першу ніч 2025 року

Для Катерини Ісаченко, студентки відділення журналістики філологічного факультету, цей Новий рік був зовсім не схожим на святкові зображення з соцмереж. У місті на кордоні Чернігівщини, де вона живе, новорічний настрій зник разом зі світлом і тишею. Головної ялинки там немає вже кілька років, але, як зізнається дівчина, річ давно не в прикрасах. Свято Катерина зустріла вдома – з мамою та молодшим братом, постійно думаючи про тата-військового, який нині перебуває на Харківському напрямку. Коли родина не разом, каже вона, Новий рік перестає бути святом у звичному розумінні. Попри постійні обстріли й відсутність електроенергії, вони все ж поставили живу ялинку – як маленький знак того, що життя триває навіть у найважчі моменти.

По-своєму особливим Новий рік був і для Вікторії Колотіліної, студентки факультету здоров’я та фізичного виховання. Попри складну безпекову ситуацію й постійні обстріли, вона вирішила поїхати додому – на Сумщину, щоб відсвяткувати так, як звикла з дитинства. Дівчина зустріла Новий рік у селі в бабусі – у простій і теплій атмосфері, разом із друзями. Великою компанією вони прикрасили двір живою ялинкою, співали пісні, а під гімн загадували бажання. За словами Вікторії, саме такі моменти дали відчуття дому й надії, попри війну й постійну небезпеку.

Інший формат святкування обрала студентка факультету історії та міжнародних відносин Владислава Малента. Для неї цей Новий рік був про спокій і близьке коло. Без шуму й гучних компаній – лише кілька найближчих друзів, домашня атмосфера, фільми, настільні ігри й просте спілкування. Владислава зізнається, що саме такі вечори тепер цінуються найбільше, адже дають змогу хоча б на кілька годин відчути стабільність і звичайну людську радість.

Традиційно і спокійно провела Новий рік Поліна Рак – студентка четвертого курсу юридичного факультету. Дівчина родом з Ужгорода, тому свято зустріла вдома разом із батьками. Обійшлося без гучних застіль і феєрверків: родинна вечеря, теплі розмови й спокійна атмосфера. Після святкування родина лягла спати, адже саме так вони відзначають Новий рік уже багато років поспіль. За словами Поліни, для неї важливо зберігати цю сімейну традицію, яка дає відчуття стабільності й безпеки.

Для студента медичного факультету Михайла Грізника новорічна ніч минула зовсім інакше. Він зустрів Новий рік на роботі – цього року його зміна випала саме на 31 грудня. Михайло нині працює медбратом, тому святковий відлік застав його не за родинним столом, а під час чергування. Попри це зізнається, що відчував важливість своєї роботи й розуміння того, що допомога людям у таку ніч – теж свого роду святкова місія.

Ці історії різні, але об’єднані спільним – бажанням зберегти людяність, тепло і надію навіть у часи, коли святкування стають тихішими, а сенси – глибшими.