Діалект – голос української землі: філфак УжНУ зібрав спільноту, що береже живе мовлення
Виступи ліцеїстів і студентські ініціативи показали, як нинішня молодь популяризує закарпатські говіркові традиції
Організаторками заходу стали доцентки кафедри української мови Олеся Харьківська та Галина Шкурко.
З вітальним словом до гостей звернувся декан філологічного факультету професор Юрій Бідзіля, який наголосив на важливості співпраці між закладами освіти й підкреслив значення збереження українських говірок як живої частини національної культурної спадщини.
Щоб створити невимушену атмосферу, учасники заходу разом із Галиною Шкурко розпочали з криголаму «Який/яка я сьогодні?». Вони обирали слова, що відображали їхній настрій, але не літературні, а діалектні. Так кригу спілкування ламали яскравими «файними» словами, які відразу занурили всіх у світ українських говірок.
Далі Олеся Харьківська розповіла гостям про унікальність закарпатських діалектів і формування Ужгородської діалектологічної школи, наголосивши на важливості їхнього вивчення й перспективах дальших досліджень. Особливе місце в розвитку цієї школи посідає професор Іван Сабадош і його фундаментальна праця «Словник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району» (2008, перевидання – 2021). У цьому лексикографічному джерелі зібрано близько 22 тисяч слів, записаних безпосередньо з живого мовлення. Справжня енциклопедія побуту, природи та культури закарпатців об’єднала назви рослин і тварин, ремесел та промислів, будівництва, ткацтва, мисливства та багато іншого. Закарпатські говірки – це не лише мова, а й наша пам’ять, культура та ідентичність.
Галина Шкурко наголосила на важливості збереження рідних говірок й акцентувала на сучасних можливостях у цій сфері. Зокрема, було представлено інтерактивну карту діалектів української мови, розроблену IT-фахівцями Ужгородського національного університету в тісній співпраці з лінгвістами нашого вишу, а також Національного університету «Острозька академія». Також розповіла учасникам про діяльність студентського наукового гуртка «Діалектологічні студії» та його проєкт «А як у вас кажуть?», метою якого є збір діалектного матеріалу та популяризація закарпатських говірок.
Окрему увагу було приділено роботі колективу кафедри української мови, який нині реалізує мрію Василя Німчука – упорядкування «Матеріалів до словника закарпатської говірки с. Довге». Картотека, зібрана видатним ученим, відповідно до його заповіту зберігається на кафедрі української мови філологічного факультету Ужгородського університету.
Новообраний голова студради філологічного факультету Янош Сакалош презентував нове відео студентського гуртка «Діалектологічні студії» – маленьку подорож у світ українських говірок. Дарина Янцо разом із учнями пригадувала колоритні діалектні слова, Янош Сакалош представив креативні меми закарпатським діалектом, а Ганна Філей провела вікторину «ФразеоGo», де всі разом намагалися розтлумачити значення закарпатських фразем.
Яскравим доповненням заходу були й виступи вихованців Ужгородського наукового ліцею, які довели, що любов до мови бере силу ще в стінах школи. Учениця 11-В класу Валерія виконала зворушливу пісню про Довбуша – легендарну постать Карпат, символ боротьби і волі, як і діалект – символ стійкості та неповторності. Його пісня прозвучала як «голос гір», той самий, що зберігся в діалектах.
Відтак відбулася жвава дискусія у форматі «бліц», яку модерувала Олеся Харьківська. Студенти й гості відповідали на запитання: чи в тренді сьогодні розмовляти діалектом, чи може він бути «модним» у соцмережах, як популяризувати говірки серед молоді. Не менш цікавою була й думка про те, чи дивилися б вони сучасний серіал закарпатською говіркою. Учасники одностайно погодилися: так, дивилися б із задоволенням.
Згодом гості занурилися в загадкову атмосферу, побачивши газету, в якій на першій сторінці було зазначено, що І. Нечуй-Левицький почав писати по-закарпатськи. А далі учениці Оксана, Дарина та Злата підготували уривки з твору «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького закарпатським діалектом. Інсценізація була настільки переконливою, що «Кайдашева сім’я» прозвучала по-новому – як «Кайдашева файта».
Наприкінці учасники долучилися до символічного дійства «Слово-оберіг» – залишили на спільному плакаті слова зі своїх говірок, які передають атмосферу тепла, душевності та живої пам’яті рідного слова. Так народилася символічна картина – голос української землі, такий різнобарвний, щирий і справжній.
Захід подарував присутнім відчуття єдності й гордості за нашу мовну спадщину, бо діалект – це не лише спосіб говорити, а й жива пам’ять, емоція та сила нашого народу.
Висловлюємо щиру вдячність адміністрації Ужгородського наукового ліцею, а саме Олені Іщенко, Оксані Станко – за підтримку тісних контактів між навчальними закладами, декану філологічного факультету Юрію Бідзілі, його заступниці з виховної роботи Марті Демчик та завідувачці кафедри української мови Наталії Венжинович – за сприяння в проведенні заходу, учасникам гуртка «Діалектологічні студії» – за креатив і щиру любов до рідного слова, студентам філологічного факультету – за допомогу в організації свята, а також усім гостям і присутнім.
фото Ганни Філей