Калита, пісні і ворожіння: на філологічному факультеті провели атмосферні Андріївські вечорниці
Організувала Андріївські вечорниці професорка кафедри української літератури Оксана Тиховська разом зі студентами українського відділення. За її словами, під час заходу намагалися максимально відтворити давні дівочі ворожіння, які є основою свята.
«Занурення у такі давні ритуали, можливість стати їх частиною по-новому відкриває для молоді унікальність української культури. Сьогодні всі учасники вечорниць прийшли в чудових народних костюмах, що теж підсилило енергетику свята. Символом Андріївських вечорниць є ритуальний корж – калита, що символізує сонце. У процесі гри хлопці намагаються її вкусити, підстрибуючи до гори й не допомагаючи собі руками. Той, кому це вдасться, стає новим паном Калитинським, відкриваючи шлях новому сонцю, прийдешньому року. Також ми спробували відтворили “гру в коваля”, сенс якої полягає в утвердженні безсмертя людської душі. До кімнати заходить “коваль”, за ним несуть лавку, накриту довгим полотном, під яким сховалися юнаки. Супроводжували коваля хлопці, що вдавали з себе старих дідів. Потім кожен “дід” по черзі залізав під лавку, коваль бив по ній молотком, а з-під лавки замість “діда” вилізав юнак – коваль старого на молодого “перекував” (перетворив як чарівник). Так символічно молодість перемагає смерть. “Гра в коваля” є мало відомою сучасним українцям, і в Інтернеті ви не знайдете її інсценізацій. Хоча сьогодні її магічний зміст є дуже актуальним, вона утверджує незнищенність українців», – розповіла Оксана Тиховська.
До заходу також долучилися студенти природничого-гуманітарного коледжу, які виконали пісні «Ніч яка місячна», «Цвіте терен». Викладачка української мови та літератури Аліна Гординська, яка організувала молодь, поділилася враженнями від участі у вечорницях: «Ми щиро вдячні за можливість долучитися до такого заходу. Велике спасибі Оксані Тиховській за цю чудову нагоду. Ми можемо багато читати, дізнаватися про Андріївські вечорниці, дивитися різні відеоролики, але справжній дух цього свята змогли відчути саме тут, – яскраво, автентично, колоритно. Наші студенти виявилися дуже ініціативними й завзятими, їм було цікаво торкнутися до історії своєї Батьківщини».
Увагу присутніх привертали давні обряди, які традиційно проводили в ніч на Андрія. Якщо хлопець зміг дістати перстень із тарілки з медом, не встромивши у мед ніс, то це віщувало йому швидке одруження.
Дівчата ворожили з дзеркалами, звертаючись до Андрія, щоб судженого їм послав; палили свічки, віск стікав у воду, й вони роздивлялися, які фігурки утворилися на воді. Закликали Долю, також кидали чоботи через плаче, щоб дізнатися з якого боку прийде суджений; навмання обирали тарілку, під якою був захований предмет, що віщував, яким буде характер майбутнього чоловіка. Біля дверей залишали пір’я, і спостерігали, чиї пір’їни полетять за поріг, саме тим невдовзі одруження чекати. Цікавими виявилося ворожіння з обручкою та нитками.
Декому зі студентів особливо сподобався обряд калита. «Калита – це незабутні емоції, які передаються ще з найдавніших часів. У цьому обряді ми бачимо дух і націю українського народу, його звичаї та традиції. Ми дуже старалися, щоб досягти такого результату. У мене це викликало неймовірні емоції, це те, заради чого варто брати участь у таких заходах і популяризувати наші традиції», – розповів Іван Бігар, студент Природничого-гуманітарного коледжу УжНУ.
«Традиції варто показувати та відтворювати, адже це дуже важливо. Приємно бачити, що наші студенти долучаються та радо погоджуються на різні активності. Це корисно – дізнаватися нове, й у наш непростий час продовжувати підтримувати та шанувати», – вважає Янош Сакалош, голова студентської ради філологічного факультету.
Учасниці дійства під час ворожінь витягували навмання різні предмети зі сховку: сіль обіцяла сумний рік, монета – багатство, цукор – удачу, а книга символізувала, що чоловік буде розумний і приємний у спілкуванні. Також дівчата проводили ворожіння на кілках. Вибирали їх із заплющеними очима. Рівний кілок – гарний суджений буде, грубий натякав на багатого нареченого, маленький кілок віщував, що наречений ще пішки під стіл ходить.
«Коли я була студенткою, на Андрія ми справді ворожили в гуртожитку: ліпили й варили вареники, вкладали в них імена хлопців, слухали, який хлопець перший під вікном скаже своє ім’я, бігали по коридору дізнаючись майбутнє. Можливо, я в це і не вірю, але чесно дотримувалися і чудово проводила час. Я дуже рада, що молодь зараз теж цікавиться цим, що вони ворожать, а раптом і вийде :). Це прекрасно, коли популяризують українські звичаї», – поділилася заступниця декана з виховної роботи Марта Демчик.
Особливої чарівності заходу надали пісні, які виконували студенти. Композиції гармонійно поєднувалися з давніми традиціями, створюючи особливу атмосферу, дозволяючи відчути українську культуру.
Андріївські вечорниці – це не лише про чудове свято та цікаві ворожіння. Це про пам’ять, гідність і духовну спадщину нашої Батьківщини, яку ми повинні плекати та оберігати. Студенти змогли не просто потішити викладачів яскравими виступами, а й відкрили для себе щось нове. Свято подарувало відчуття магії і тепла, нагадуючи, що наші традиції живі доти, доки ми їх шануємо та передаємо нащадкам.