Плодами своєї творчості у «Кобзарі» ділилися Андрій та Наталія Дурунди
Презентовані під час заходу книги з дарчими написами подружжя подарувало нашим воїнам у їхню фронтову бібліотеку
Письменники зізнаються: акція дуже подобається, адже це можливість поговорити з читачем, ба більше – зацікавити «випадкову» людину, яка просто зайшла у книгарню.
За прилавком «Кобзаря» пані Наталія, яка пише і любовні романи, презентувала прозу на історичну, воєнну тематику «Коли відчинені ворота раю», «Під клеймом «OST» (2 частина роману «За брамою пекла») та «Крижане полум’я». Книги присвячені сталінським репресіям, Другій світовій та радянсько-афганській війнам. Варто зазначити, що роман «Під клеймом «OST» цьогоріч став переможцем Всеукраїнської літературної премії ім. Зореслава.
Наталія Дурунда розповідає, що хоче замовляти новий наклад усіх своїх романів – попередній майже розкупили. «Нині інтерес до історичної літератури великий. Бо це актуально, боляче. Мої книги на історичну тематику перегукуються із сьогоденнями, демонструють, що ворог у нас той самий і в його ідеології нічого не змінилося. Це все ми вже переживали: окупацію, мародерства, тортури у застінках».
Пані Наталія каже, що бути письменницею дуже відповідально, бо слово має енергетику, сприймається читачем за абсолютну правду, тож треба ретельно працювати зі своїми джерелами, перевіряти, консультуватися з фахівцями.
У ході бесіди авторка розповіла про сумний і дещо комічний факт: росіяни вкрали сюжет її любовного роману «Зрада» й зняли за ним художній фільм. Навіть імена головних героїв не змінили. Дізналася випадково, коли знайома сказала, що книга краща ☺.
Також письменниця анонсувала вихід нового роману «Як згаснуть зорі», з яким уже працюють у видавництві «Ліра-К». І розповіла, що на фінальному етапі книга про 1944 рік: прихід більшовиків на Закарпаття, придушення будь-яких націоналістичних проявів, боротьба з греко-католицькою церквою. Ділиться: «Я багато працюю з людьми, які дотичні до цієї теми, збираю архівні матеріали, консультуюся з духовенством нашого греко-католицького собору. Це буде об’ємний за обсягом досліджуваного матеріалу роман, над яким труджуся вже 4 роки». Крім того, можливо, наступного року побачить світ збірка її гумористичних оповідань.
Андрій Дурунда презентував новинку – збірку з сорока новел «Свіча». Особливість книги в тому, що головний герой кожної розповіді помирає. Письменник розповідає: «Число 40 – сакральне: 40 днів душа людська ширяє над землею після смерті, 40 днів тривав великий потоп, 40 днів Мойсей водив свій народ по пустелі. Тому і новел моїх сорок. До речі, кілька з них – про нинішню російсько-українську війну. Хоч про неї дуже тяжко писати».
Творчих планів у пана Андрія багато, проте, каже, за великі прозові твори вже не береться, пише переважно новели, оповідання й нариси про героїв цієї війни.
Подружжя Дурундів активно включене в громадську роботу. Наталія працює з членами сімей військовослужбовців, а пан Андрій – керівник Ужгородської міської організації ветеранів. Обоє безпосередньо бачать, як війна впливає на людей, скільки болю приносить. Пані Наталія каже, колись усе почуте, побачене на роботі стане книгою. Адже правду про російсько-українську війну треба фіксувати.
Письменники активно долучилися до комплектації бібліотечки з художніх книг для поранених бійців, що лікуються в обласній клінічній лікарні ім. А. Новака. Крім того, допомагають з літературою книгозбірням у постраждалих від війни областях. Наталія Дурунда твердить, що там з великим трепетом чекають на рідну книгу, тож запрошує всіх охочих допомогти у цій ініціативі.
Презентовані під час заходу книги з дарчими написами подружжя подарувало нашим воїнам у їхню фронтову бібліотеку.
Олеся Турчин ознайомилися з творчістю подружжя Дурундів минулого року, коли завітала до них з донькою Євгенією, яка, до слова, відвідує захід щодня, на презентацію у межах акції «Пиьменник за прилавком». Розповідає, зацікавилася і рушила в бібліотеку. Нині ділиться з Медіацентром: «Історичні книги пані Наталії, вважаю, треба вивчати у школах, вишах. Вони пояснюють, з ким нині маємо справу, хто на нас напав. Щоб знати правду про приєднання Закарпаття до СРСР, варто прочитати її збірку «Коли відчинені ворота раю». Я читала і плакала. Романи Наталії дуже добре розповідають, що робили більшовики з нашим краєм. Це книги на подумати, проживати і переживати. Романи Андрія – для зрілих людей, котрі готові повертатися до твору, обдумовувати його. Це не чтиво на вечір. Тішуся, що познайомилася з цими письменниками й іншим рекомендую».
Наприкінці зустрічі відвідувачі мали можливість купити вподобані книги, взяти автограф письменників і зробити фото на пам’ять.