Поетеса Олена Пекар зустрілася з юними читачами за прилавком книгарні «Кобзар»
На зустріч із читачами пані Олена прийшла в оригінальному шалику у вигляді зеленої змії – її знака за китайським календарем, що символічно для 2025 року.
Творчий шлях поетеса розпочала в юні роки – перші рими стала складати в молодшому шкільному віці, а перші поезії написала в 16. Спочатку творила в шухляду, але її талант не міг залишитися непоміченим. Ще в школі її випускний твір визнали найкращим й опублікували в газеті. У 2000 році Олена Пекар здобула звання вчителя року в номінації «Українська мова та література». Того ж року світ побачила її перша поетична збірка «Доки весни відходили в літо».
«Здається, немає такої людини, яка б у молодості не писала вірші. Це стан душі», – ділиться письменниця. Починала вона з громадянської, патріотичної, пейзажної та інтимної лірики, але робота в школі спонукала звернутися до дитячої літератури: «Хотілося читати дітям щось своє. 6-класникам важко осягнути серйозні тексти, тож почала писати для них, адже знала, що дітям буде цікаво».
У доробку Олени Пекар 13 збірок, 4 з яких – дитячі: «Сонечко і лошатко», «Ішов лісом їжачок», «Про кицю Маркізу» та «Про дівчинку Оленку».
За збірку «Ішов лісом їжачок» минулого року авторка отримала Закарпатську обласну літературну премію ім. Федора Потушняка. Особливе місце в її серці займають «Про кицю Маркізу» – історія про улюбленицю родини, яка прожила з ними 17 років, та автобіографічна «Про дівчинку Оленку».
Письменниця вдячно згадує своїх шкільних вчителів, які вплинули на її творче становлення. «Дуже важливо вчителю знайти здібних дітей та розкрити в них цей талант. Риму підібрати може кожен, але, окрім рими, треба ще продумати сюжет, додати метафоричності та багато іншого», – наголошує вона. Своїм творчим орієнтиром пані Олена вважає легенду української поезії Ліну Костенко.
Головним джерелом натхнення для поетеси залишаються її читачі: «Мені дуже цінно чути думки, мати зворотний зв’язок. Коли люди читають і кажуть: «Це так написано, ніби про мене»».
На зустріч з поетесою завітали учні Ужгородської спеціалізованої школи №3, які активно долучалися до розмови з авторкою. Наприкінці заходу письменниця подарувала школі дві поетичні збірки й долучилася до ініціативи Федора Шандора щодо поповнення українськими книжками полиць бібліотек в інших країнах.