Студентки УжНУ представляли Україну в міжнародному проєкті «Калейдоскоп»

Проєкт досліджує соціальні проблеми Європи, використовуючи креативні методи та інтерпретуючи ці проблеми через культурну призму перспектив різних країн. «Калейдоскоп» зібрав по три учасники з України, Польщі, Литви, Італії, Іспанії, Ізраїлю та Вірменії, щоб навчити елементів журналістики та графіки, подкастингу та зйомки коротких фільмів. Серед трьох представників України були дві студентки навчально-наукового інституту хімії та екології Ужгородського університету (колишнього хімфаку) Ольга Галега (IV курс) та Діана Куля (V курс). Дівчата докладніше розповіли про проєкт і поділилися враженнями від участі в ньому.

• Як дізналися про цей проєкт?

Діана: – У нас є група у вайбері «Міжнародні можливості», де Наталія Іванівна Король (доцентка кафедри органічної хімії УжНУ) постійно надсилає актуальну інформацію про можливі поїздки.

Оля: – Так, саме вона надіслала нам посилання, ми зареєструвалися, і нас обрали. Потім пані Наталія мала з нами коротку співбесіду, розповіла, що саме там робитимемо, як представляти Україну, що з собою взяти, адже програма передбачала й інтернаціональний вечір, на який потрібно було принести всілякі смаколики зі своєї країни. Наш стіл, до речі, виявився найбагатшим.

• «Калейдоскоп», на перший погляд, створений більше для соціальних наук. Що вам дав проєкт як студенткам-хімікам? Може, в чомусь мали труднощі?

Діана: – По-перше, ми мали добру комунікацію. Важко спочатку знайомитися з новими людьми. До того ж нас відразу поділили на групи так, щоб у них були представники різних країн. Спершу було максимальне непорозуміння. Наприклад, у мене в групі були італієць і грузинка, які не могли зійтися на темі для статті. А мої ідеї відразу ж відкидали. Проте потім ми знайшли спільну мову, і робота класно пішла.

Спілкувалися англійською, через що часом було важко, бо розуміння мови в мене є, але її рівень банально не дозволяє, скажімо, дотепно пожартувати до якоїсь теми.

Оля: – Мені теж було спочатку складно. На першому завданні ми порушили тему війни в Україні, описували, як три різні країни (Україна, Латвія та Іспанія) почули про неї. Коли я почала розповідати, у мене виникло непорозуміння з іспанкою, бо в них уже не було на той час таких антиковідних заходів, як у нас, відповідно ми навчалися онлайн. Але далі протягом тижня  працювали разом і зрозуміли, у кого який характер. Тож під кінець проєкту наші взаємини були супер, вже не хотіли й прощатися ☺.

Діана: – А першого дня була стресова ситуація, бо посходилися дуже різні характери людей. Проте наші тренери (їх було четверо) були налаштовані позитивно. Підходили, питали, чи все добре. Ставилися максимально з розумінням.

• Як навчалися під час проєкту?

Діана: – У нас були челенджі, поділені за днями. Перший день – знайомство, увечері ж потрібно було написати статтю на актуальну тему.

Оля: – Наступного дня нас повели до майстерні, де навчали малювати комікси.

Діана: – Аргументували це тим, що так ми розвиваємо креативне мислення. Ці навички, які ніби для творчих професій, все одно нам знадобляться. Статті, які ми писали спочатку, до речі, передавали іншим командам, і ті тексти потрібно було зобразити у вигляді арту. Далі ці арти знову опинялися в різних командах, які мали за ними зробити відео. Останнього ж дня ми звіряли ці теми. Всі команди розповідали, чому саме так написали статтю, що в неї вклали. Потім показували арти й відео. Кожен трактував по-своєму, і це було дуже цікаво. Окрім відео й коміксів, нас також навчали записувати подкасти.

• Тримаєте з кимось зв’язок, знайшли нових друзів?

Оля: – Так, я подружилася з однією іспанкою. У нас ще планується зустріч у квітні на цьому проєкті, де ми знову побачимося. Вона сказала, що чекатиме мене. І аби я пам’ятала, що вже маю друзів в Іспанії. Це було дуже приємно. Україну підтримують у всіх сенсах.

Діана: –Також маємо групу у вотсапі, де всі діляться своїми емоціями, відео з проєкту, наприклад, як ми співали в останній вечір, хто як дістався додому тощо.

Оля: – До речі, в останній день було дуже прикольно. Ми всі зібралися, співали. Помітно було, що не відчувається різниця у віці, оце англійське слово you ми відчули на повну. Дуже хороші люди.

• Взяли б іще участь у таких проєктах?

Діана: – Звичайно, чому б ні. Он скоро поїдемо до Румунії, але цей проєкт вже суто з хімії.

Оля: – Студентам варто їхати за кордон, бо це дуже класна можливість і з новими людьми познайомитися, і побачити, як інші університети працюють, які  методикаи використовують. Дуже цікаво подивитися й порівняти, щоб потім цей досвід нести до наших закладів освіти.

Студентки сповнені позитивних вражень і корисного досвіду після поїздки. Тепер учасниці активно готуються до наступної частини проєкту, яка відбудеться у квітні в Любліні. Представлятимуть локальні проєкти, втілені за цей час.