Re:Open Zakarpattia ’2023: про менталітет, баланс громадянського і національного, міжетнічний діалог і ключ до євроінтеграції України
На черговому форумі ідей та рішень для розвитку Закарпаття представили й монографію професорки УжНУ Галини Шумицької «Мовна ситуація на Закарпатті в 1991-2021 рр.: регіональний вимір мовної політики»
Попри те, що обидва намагалися бути веселими й оптимістичними, меседжі транслювали глибинні. Один родом із Криму, другий – із Закарпаття, обидва – українці. Говорили про стереотипи війни та спільне й відмінне у менталітеті українців, які живуть на сході та заході країни. «Не треба вірити в ЗСУ, – казав емоційно Павло. – Треба або в них бути, або їм допомагати. А просто вірити в них не треба».
Професор Шандор у притаманній йому філософській манері стверджував, що найголовніший бог для нього тепер – Україна. Зворушив маленьким єдинорогом, якого йому подарувала доня на самому початку війни і якого носить біля серця. Це теж його бог, який береже. Cеред позитивних моментів війни він, як соціолог, назвав зміну політичної мапи країни: «Більше немає Півдня, Півночі, Заходу – є єдиний електорат України». І ще: «Європа рухається на Схід. У 1956 вона прийшла в Угорщині, у 1968 – у Чехії, у 1980-х роках – у Польщі. До нас прийшла у 2014. І так повільно, але рухається до Уралу».
Однією з найдискусійніших вийшла панель «Єдність у різноманітті: як виконати зобов’язання України як кандидата в ЄС щодо прав етнічних меншин без шкоди для національної єдності та безпеки», у якій узяли участь Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Ігор Лоссовський, експосол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто та депутат Закарпатської облради Йосип Борто.
Мовний омбудсмен України зазначив, зокрема, що «ключовим, з одного боку, є збереження балансу між забезпеченням прав представників корінних народів і національних меншин, створення для них можливостей зростати та жити в умовах, притаманних їх народу, а з іншого – виховання української громадянської ідентичності, підвищення рівня володіння українською та якості її викладання, формування гідного громадянина України. Це і надалі буде реалізовано в поєднанні зусиль представників нацменшин, органів державної влади та місцевого самоврядування, закладів культури, освіти, медіа тощо. Зі свого боку радо підтримую таку співпрацю та готовий її зміцнювати».
Наголосив на тому, що під час опрацювання зауважень, що виникатимуть на шляху до ЄС, насамперед мають враховуватися національні інтереси України та всіх співгромадян. «Додам, що і закон «Про освіту», і мовний закон детально проаналізовані Конституційним Судом і визнані конституційними. Відповідні рішення КСУ є обов’язковими до виконання правовими актами і дають відповіді на більшу частину зауважень, висловлених Венеційською комісією, тож мають бути взяті нею до уваги. Важливо підкреслити, що нещодавній візит Президента України В. Зеленського до Берегова, Президентки Угорщини К. Новак до України, підписання агреманів про призначення послів України в Угорщині та Угорщини в Україні, як і відновлення роботи міжурядових комісій, – це про суттєве поліпшення українсько-угорського діалогу».
Уповноважений представив також сигнальні примірники монографії професорки УжНУ Галини Шумицької «Мовна ситуація на Закарпатті в 1991-2021 рр.: регіональний вимір мовної політики» (2023), яка, за його словами, «стане ключем на євроінтеграційному шляху української держави».
