Студенти-медики – про роботу в лікарнях Ужгорода та знання і досвід, які стають у пригоді в навчанні

Медіацентр поспілкувався зі студентами про їхній досвід роботи в лікарнях Ужгорода, і ось що вони кажуть.

Дмитро Гамор, працює в обласній клінічній лікарні ім. А. Новака:

«Я починав роботу у відділенні урології, а згодом перейшов у відділення травматології та ортопедії. Переконаний, що надзвичайно важливо не лише впевнено володіти теоретичним матеріалом, а й уміти застосовувати його на практиці. Я навчився працювати з медичною документацією, асистувати під час маніпуляцій і операцій, спілкуватися з пацієнтами і медичним персоналом, а також швидко орієнтуватися в ургентних клінічних ситуаціях. Вважаю, що ці навички стануть міцною основою для дальшої лікарської діяльності. Крім того, здобутий практичний досвід суттєво допомагає у навчанні. Теоретичний матеріал сприймається значно легше, коли є розуміння його практичного застосування. З’являється краще клінічне мислення і здатність пов’язувати навчальні теми з реальними випадками з досвіду. Ще під час вступу я планував пов’язати своє майбутнє з травматологією, а після роботи у цьому відділенні остаточно переконався, що саме цей напрям мені подобається найбільше і я продовжу рухатися цим шляхом».

Анна Метенько, працює в обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології:

«Прийшла працювати в цю лікарню, коли навчалася на 4 курсі. Мені одразу запропонували роботу у відділенні нейроонкології та функціональної нейрохірургії й були готові взяти без досвіду і навчити з нуля – це особливо цінно. Робота тут цікава тим, що можна бачити різні випадки – не тільки нейорхірургічні, доглядати за пацієнтами після операцій на головному мозку, травм, а також ЛОР-хірургії. Я спостерігаю, як лікарі призначають лікування з огляду на діагноз. Оскільки працюю у нейроонкології, то більшість випадків – це пухлини мозку. Тепер я не в теорії, а на практиці бачу, як працює мозок і як реагує на патології. Наприклад, якщо це лобна ділянка – пацієнти можуть мати агресію, якщо потилична – можуть бути галюцинації. Завдяки роботі тут я дізнаюся те, що згодом вивчаєш на парах. І знаю це не тому, що прочитала це десь у книжці або почула на лекції, а вже побачила це на практиці. Крім того, навчаюся комунікації з пацієнтами. Медицина складна ще й морально, особливо відділення, в якому працюю. І тут я вчуся не пропускати історії людей через себе, бо часто тут лежать і дітки з пухлинами мозку – це особливо складно».

Віталій Луц теж працює в обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології:

«Зараз я у відділенні цереброваскулярної патології та екстреної медицини і хотів би розвиватися, щоб у майбутньому вже стати лікарем-неврологом. На мою думку, це найкраща лікарня в області – і в плані обладнання, і щодо кваліфікації персоналу. Прийшов сюди, щоб бачити роботу зсередини на всіх рівнях, бо вважаю, що кожен лікар має знати в тому числі “кухню” медсестринства і розуміти, яким має бути належний догляд за пацієнтом. Робота тут дозволяє бачити, як діагностують певні види захворювань, ти вчишся ургентно реагувати на зміни стану, зокрема в моєму випадку – після інсультів. І, звісно, для студента це ще й можливість підзаробити. Я з першого курсу працював у Мукачеві санітаром, потім медбратом, тоді мені давали виконувати якісь більш відповідальні та складніші маніпуляції для більш кваліфікованих працівників, і цей весь досвід також став у пригоді. А згодом тут я зміг збільшити свої знання десятикратно».

Анастасія Козар працює у Ужгородській міській дитячій клінічній лікарні:

«Я медична сестра у відділенні старшого дитинства, що поєднує в собі неврологію, гастроентерологію та нефрологію. Цей досвід дуже цінний, оскільки дав можливість побачити реальну роботу лікарні й зрозуміти відповідальність медичної професії. Я навчилася спілкування з дітьми та їхніми батьками, уважності до пацієнтів, дисципліни та роботи в команді. Також, що не менш важливо, опанувала навичку бути зібраною і ухвалювати рішення в екстренних ситуаціях. У майбутньому це допоможе мені бути більш впевненим та підготованим спеціалістом. Набуті знання і практичні навички суттєво допомагають і у навчанні, бо теорія стає зрозумілішою через практичний досвід роботи, а також з’являється можливість реально й тверезо оцінювати, наскільки теоретичні знання працюють на практиці.

Робота в лікарні не вплинула на вибір моєї майбутньої спеціальності, оскільки я маю на меті обрати інший напрям у дальшій професійній діяльності. Водночас цей досвід є надзвичайно цінним, адже спілкування з найменшими пацієнтами вимагає особливої уваги, терпіння та чуйного ставлення. Специфіка роботи й комунікації з дітьми є унікальним і незамінним досвідом, який, на мою думку, потрібен кожній людині, незалежно від обраної спеціальності».

Нікіта Кіт працює у Центрі легеневих хвороб:

«У лікарні я маю змогу спілкуватися з пацієнтами, спостерігати за їх лікуванням, є багато ситуацій, де ми застосовуємо здобуті знання на практиці. На роботі навчився базових маніпуляцій: робити внутрішньом’язеві та внутрішньовенні уколи, ставити крапельниці, вимірювати тиск, рівень цукру у крові тощо – це точно знадобиться. Я вважаю, що ця робота дає неабиякий досвід у комунікації з пацієнтами, з колегами, і це вчить працювати у команді. Також ти бачиш характерні клінічні симптоми для різних патологій або деякі особливі випадки, вивчаєш препарати, вчишся діяти в екстрених ситуаціях».